1. Новини з Британії лунають сьогодні найгучніше. Президент Зеленський із неочікуваним візитом з’явився у цій країні. Після зустрічей з усіма топами – прем'єром, спікером і Його Величністю Чарльзом ІІІ було анонсовано купу всього. Але нас цікавить санкційний пакет, презентований на честь візиту – найперше по оборонці. По заслугах отримали виробник ООО ЦСТ з Іжевська, поставник авіазапчастин “РТ-комплект”, транспортно-логістичний підрядник російської армії і вірогідний імпортер шахідів ООО “Оборонлогістика”, виробник гусеничного транспорту “Універсалтрансмаш” і ННП “Топаз” – розробник програмного забезпечення російської авіації.
До того ж в персональний санкційний список потрапили ще п'ять прізвищ, пов'язаних особисто із Володимиром Путіном. Прикметні – Борис Тітов, бізнес-омбудсмен, який, вочевидь, в рамках своїх службових повноважень, скуповує виноградники для путінових вілл, і бізнесвумен Світлана Кривоногих, чию стрімку кар’єру від прибиральниці до мультимільйонерки пов'язують із тим, що вона нібито народила Путіну доньку. І хоча цей санкційний пакет виглядає скоріше як патч для попередніх, кожен удар по статках путінських посіпак цінний і приємний.
2. Після Великої Британії Зеленський, скоріш за все, відвідає Брюссель. France24 висловлює хвилювання, адже видання не бачить великих санкційних заяв, які ЄС міг би зробити, та допускає, що Зеленський може допомагати змістити Урсулу фон дер Ляєн з посту очільника Єврокомісії на користь бельгійця Шарля Мішеля. Невідомо, наскільки обґрунтовані такі побоювання, але водночас надзвичайно приємно бачити європейський острах, що Україна не тільки має міжнародну суб'єктність, а й може ефективно прикладати її, граючи в велику європейську політику. Так, ми можемо, але виключно через те, що в Європі існує брак лідерства. Нинішній виклик чітко зрозумілий, але ЄС вперто відмовляється захоплювати ініціативу у боротьбі із російською навалою.
3. Поміж тим, можливо, що на час візиту Зеленського Урсула таки матиме кілька чудових заяв. Європарламент прийняв резолюцію на підтримку санкцій проти російського ядерного монополіста “Росатома” – другого найзначнішого після нафтогазової галузі інструменту поширення політичної волі Кремля. Найперше на шляху цього рішення стане Угорщина, де “Росатом” будує ядерну станцію. Через пропозиції будівництва реакторів Росія роками заманювала інші держави до довгострокової співпраці, що, звісно ж, має і політичні пункти, приписані дрібним шрифтом.
4. Із промовою, що відзначає ефект європейських санкцій і підживлює інтерес до наступного їх раунду, виступив у бундестазі Олаф Шольц. Німці справедливо побоюються знову залишитися осторонь великих ходів у європейській грі.Через невдале політичне позиціювання Німеччина, що робить надзвичайно багато, отримує з цього мінімум політичних дивідендів, адже кожне рішення вона ухвалює наче через силу. Фрустрацію з цього приводу висловлює пан Шольц: “Нашій єдності заважають постійні перегони – хто дасть більше танків, літаків, підлодок […] неузгодженість, спекуляції на тему різниці інтересів – на користь Путіну”. Ні, пане Шольц, на кону доля європейського континенту, і лідерство у цій боротьбі є надзвичайно престижним. Те, що Німеччина поки що програє у цьому змаганні, аж ніяк не применшує цінність призу. Це нова реальність – ваша і сотень українських сімей під щоденними обстрілами, яку, на превеликий жаль, не можна просто розхотіти.
5. Bloomberg зацікавився роллю внутрішніх російських інвестицій у подоланні кризових ефектів від санкцій. Принаймні за економічними показниками, російське імпортозамєщєніє і відгородження російського капіталу всередині кордонів дає деякі плоди. Експерти, опитані виданням, різняться в оцінках довгострокових перспектив – частина вважає цю стабілізацію тимчасовою. Але усі вони погоджуються, що внутрішні витрати та інвестиції у вимушене імпортозамєщеніє допомогли стабілізувати макроекономічну ситуацію. Прикметно, що така стабілізація не стосується простих росіян – у них все погано і буде ще гірше, проте великий і середній капітал утримав свої статки, а дрібні компанії можуть знайти спорожнілі ніші. Інше питання – це якість цього імпортозамєщєнія, і цю тему Bloomberg торкає лише побіжно.
А от ми зауважимо приклад німецького економічного дива 30-х і 40-х, що за номінальними показниками виглядало дуже переконливо, але подолання безробіття було насправді мобілізацією, промисловий приріст супроводжувався падінням якості устаткування і окремих запчастин, які весь час треба було заміняти, а тріумф райхсаутобану приховував жахливу кризу залізничної галузі. Знаючи російську любов до мертвих душ у потьомкінських дєрєвнях, позики на імпортозаміщення, що їх щедро роздає держава, можуть вилитись у перемаркування імпорту з Китаю, шахрайство і нікому не потрібну кулібінщину.
І на десерт. Американський мін'юст продовжує випалювати паростки російського корупційного капіталу. Цього разу під удар потрапив спільник підсанкційного олігарха Вексельберга на ім'я Владімір Воронченко, повідомляє Радіо Свобода. Цей нью-йоркський дідусь, маючи вже 70 років, в якості основної своєї діяльності торгував предметами мистецтва, а у вільний від роботи час допомагав Вексельбергу ховати від санкцій частину статків. На жаль, замість того, щоб з’явитися в суді, спритний дідуган чкурнув до Москви. Приємно бачити, наскільки педантичні у своїй роботі американські правоохоронні органи, адже новини про черговий вилов підсанкційної здобичі лунають чи не щодня. А я б радив і іншим службам поцікавитися біографією і контактами цього дідуся – аж надто цікава у нього легенда.
