- Чому добробати пішли в Іловайськ?
- Щоби оточити Донецьк.
- А може щоби зайняти Зугрес і взяти під контроль Зуєвську ТЕЦ?
- Ні, Зугрес вони взяти не могли – у них сил навіть взяти Іловайськ не було.
- А навійщо ж добробати пішли в Іловайськ?
- Кажуть же тобі – аби оточити Донецьк!
Приблизно от так виглядає суперечка між прибічником версії причин катастрофи у Іловайську від журналіста Бутусова і екс-нардепа Семенченка (назвемо її так) і її опонентами. На Зугрес сил не було, а оточити Донецьк – залюбки. Міфи навколо Іловайська стали створюватися практично в процесі, і основний з них – у катастрофі під Іловайськом ніби винні штаб АТО, начальник генштабу та тодішній президент. Теза «Порошенко з Муженко згнобили в Іловайську добровольців» відтоді гуляє зі статті в статтю. А що було насправді? Давайте розберемося.
Існує документ, який вказує, що Зугрес справді був метою атаки на Іловайськ – ставилася задача перерізати трасу Донецьк-Шахтарськ і заблокувати забезпечення терористів ДиРи в Донецьку. Документ цей – висновок тимчасової слідчої комісії Верховної Ради. Атаку на Іловайськ висновок ТСК називає частиною плану з оточення Донецька. Проте сама наявність такого плану викликає чимало питань.
По-перше. Перша атака на Іловайськ була здійснена силами 40-го батальйону Кривбас 7 серпня 2014 р. Переданий «Кривбас» у Сектор «Б» був 4 серпня. І от проблема в тому, що у ті дні штабу АТО було точно не до оточення Донецька, на здійснення якого він банально не мав сил. Штаб АТО 7 серпня був зайнятий виведенням частин Сектору «Д» з Південного мішка. На тлі цієї операції атака на Іловайськ разом з передачею для цієї атаки 40-го бату в Сектор «Б» виглядає цілковито логічною. Це був відволікаючий удар, який не дозволив терористам ДиРи зняти війська з району Іловайську і тим ослабити захист Зуєвської ТЕЦ, яки живила електрикою Донецьк. 40-й бат зайти в Іловайськ не зумів, а між генералом Хомчаком і комбатом Мотрієм виник конфлікт.
По-друге. Участь добробатів (формувань МВС) у штурмі Іловайська обговорювалася ще ДО атаки 40-го бату на Іловайськ – 5 серпня у будівлі ДніпроОДА на нараді за участі заступника ДніпроОДА Г. Корбана, журналіста Ю. Бутусова, командирів батальйонів «Донбас», «Азов», «Шахтарськ» та «Дніпро-1» і генерала Р. Хомчака. Геннадій Корбан в інтерв’ю розповів що комбатам повідомили, що якщо вони хочуть взяти участь в штурмі Іловайська – мусять повідомити свої керівників по лінії МВС, і ті це зробили. Відтак – питання. Все ж таки – штаб АТО наказав добробатам іти в Іловайськ? Чи самі добробати проявили ініціативу і повідомили про неї своє командування? Комбат Білецький вже багато років говорить, що ніякого наказу входити в Іловайськ від штабу АТО він не отримував – тому й вийшов з бою зі спокійною душею.
По-третє, за 5 років ніхто так і не навів жодного документу про якісь плани штабу АТО щодо Іловайська. Оприлюднені телетайпні стрічки говорять лише про те, що 40-му бату наказали іти в Іловайськ і що передачу цього батальйону з Сектору «Д» у Сектор «Б» затвердив своїм підписом генерал Назаров. Тобто – генерал Назаров зробив те, що робив завжди при передачі підрозділу з одного Сектору іншому. Ніяких обґрунтувань такого рішення ніхто не навів, а про можливу причину передачі батальйону я написав вище.
По-четверте. Невідома жодна нарада щодо штурму Іловайська яка проходила б за участі представників штабу АТО або Генштабу. Невідомі прізвища таких представників. Натомість відомо про до біса зустрічей які проходили за участі командувача Сектору «Б» генерала Хомчака і першого заступника міністра внутрішніх справ (тобто – Авакова) генерала Ярового. Ми постійно натикаємося на факти коли свої дії комбати обговорювали з представниками і керівниками МВС – Яровим, Чалаваном, Гриняком, тощо. Хто після цього скаже, що неправий був генерал Муженко, говорячи що Іловайськ був від початку операцією МВС?
По-п’яте. На мою думку ніякого оточення Донецька на 24 серпня 2014 р. у штабі АТО ніхто не планував, і тому байки про підкріплення яке от-от мусить прибути, що їх розповідали бійцям добробатів, були блефом. І от чому. Прибічники версії Бутусова-Семенченка вказують на те, що частини Сектору «С» стояли в містечку Жданівка, і ниби саме це – доказ оточення Донецьку. Від Жданівки до Іловайська по прямій – 25 км. Проте. Сили Сектору «С» рухалися НЕ на Іловайськ. Від Жданівки вони пішли на селище Нижня Кринка, в напрямку на Ясинувату, звільнену 95-ю бригадою 20 серпня. Частини, що стояли в Жданівці справді замикали оточення, але не Донецьку – а агломерації Горлівка-Єнакієво. Це підтверджують пабліки терористів ДиРи – на 24 серпня настрої у Горлівці були панічні, і фронт вони тримали лише на фанатиках і страхові перед бузувіром Безлером.
Але якщо так, то чи могли добробати взагалі взяти Зугрес? Так, могли. Справа в тому, що загальна ситуація на фронті була така, що навіть певний відступ на південний частині фронту АТО (Сектор «Д») не був трагедією. ЗСУ в той момент закривала зразу ТРИ мішки – навколо Луганська, навколо агломерації Стаханов-Алчевськ, і навколо вже згаданих Горлівки і Єнакієво. Здуття першого ж з трьох мішків, дозволило б штабу АТО перекидати сили на придушення мішків сусідніх, а це спричинило б «ефект доміно» і розвал фронту терористів. Саме це примусило Москву втручатися відкрито – максиму сил вона кинули не проти Іловайська а проти українських сил у районі Новосвітлівка-Георгіївка-Лутугіно, під Луганськом. Проте там мішка не сталося – ЗСУ вчасно відступили.
Чому ж до відповідальності не був притягнутий командувач Сектору «Б» і керівництво МВС, якщо так? Це – питання до військової прокуратури. Але думаю відповідь буде така. І командування Сектору «Б» і керівництво МВС здатне привести тисячу причин, чому Іловайськ треба було брати, і чому їхні дії – логічні і не злочинні. Бо розумієте, війна – танок парний. Перемагають нас – перемагаємо ми. І це правда, Іловайська би не сталося, якби не вхід в Україну штатних частин російської армії. Хоча…
В звіті слідчої комісії Верховної Ради є промовистий момент. Коли полковник Ромигайло зі штабу Сектору «Д» повідомив про вторгнення на його ділянці в Україну колон армії РФ, генерал Хомчак (на той момент, командувач оперативного командування «Південь») відповів йому: «Не сци». Аби через загрозу катастрофи в районі Іловайська до 25 серпня било б на сполох керівництво МВС (перший заступник міністра генерал Яровий там перебував до 26 серпня), я відомостей не знайшов як таке. Які звіти і оцінки ситуації ті панове-генерали подавали своєму командуванню і з яких причин – мене цікавить дуже сильно.
