Жаліється мені приятель з Ямполя, що щоб шось там зробити по документах — треба їхати в район, в Шостку.
Черга, за день не справишся.
Треба або залишатися у родичів/знайомих, або повертатися і назавтра їхати знову.
Бардак, карочє.
І водночас у Києві ДМС Києва та області досі очолює такий собі чиновник В’ячеслав Гузь.
Який є другом російського олігарха Павла Фукса. Підсанкційного. Але у нас в Україні запросто: олігархам прислужувати не западло. Головне вірно підлизувати владі. І все буде тіп-топ.
Спитайте у Сірожі Лещенка, який уже порівнює Зеленського з рівноапостольним князем Володимиром.
Скоро і на банкнотах побачимо.
Так ось цей В’ячеслав Гузь продає харошим рускім українське громадянство. За бабки. І мимо казначейства.
Порядок, карочє. А не корупція, як ви подумали.
Громадянство може коштувати і до 100 тисяч баксів, до речі.
Так ось цей Гузь замість того, щоб посипати голову попелом, вийти до людей, сповідатись і покаятись — і віддати награбоване в мозолисті руки українського народу чи на дрони в ЗСУ — подає до судів позови.
Замість того, щоб віддатись до рук українського правосуддя (бо відомо ж, що український суд самий гуманний суд у світі) — пан Гузь розляпує по судах хулу на українських активістів.
Чим накликає гнів всього середовища.
Бо продавати українське громадянство — це не проста корупція на відкатах.
Тут святе. За це в бубен йому захочуть заїхати, навіть інтелігентні люди.
А коли ти на активістів кляузи пишеш до судів — це вже перебор.
Я тільки не розумію шефиню Гузя — Наталію Науменко, керівника ДМС.
Навіщо тримати зашквареного? Щоб шо? Типу “рускіє на вайнє сваїх нє брасают”?
Так ми ж не рускіє. І ті хто рускім впарює паспорт з тризубом — мені точно не свої.
Вобщєм щось не так у нашому колгоспі.
Але для мене вже принципово: “вор должен сід...”, ой Гузь має піти.
Бо в українській ментальності “справедливість” - найсильніший маркер.
