Колись я працював замом у однієї людини. Ми тихо ненавидили один одного, але працювали: мені потрібна була робота, а він після декількох невдалих спроб звільнити мене сказав, що я найкращий аналітик, з яким він коли-небудь працював та зробив мене відповідальним за бюджет. І був в нього один великий недолік - він любив виступати на публіці. Але з папірця він читав до блювоти нудно, а коли говорив сам від себе то ніс абсолютну маячню, плутав цифри і майже в кожне речення вставляв слово-паразит «так сказати». В ті моменти, коли він виступав перед людьми, я готовий був скрізь землю провалитися і все про що я думав, поки він виступав, це про те, щоб люди раптом не подумали, що все це написав йому я.
Приблизно такі ж само відчуття, в мене коли я чую, або читаю зеленського. Ми вже звикли, що українському читачу/слухачу досить спокійно заходять мільярд дерев, зарплата вчителям 4000 доларів, кожному пенсіонеру по смартфону і т.д. Ми прекрасно розуміємо, що зеленський в економіці нуль, це не його думки, це хтось йому пише, мабуть з міністерства економіки і абсолютно не готує його до перехресних питань (до речі, в КВНі до конкурсу «размінка» готувалися)
Я завжди задаю сам собі питання: «чому преЗедента не готують до виступів? ну не можна просто так кидатися цифрами, бо одразу ж виникає питання: «звідки гроші?»
На внутрішньому ринку питання з питаннями закрили (звиняйте за каламбур), тут в нас єдиний інформаційний простір, але «The Washington Post» ???
Якщо б я був читачем цього шановного видання, то перша думка, яка б мене спала на думку (знову звиняйте за каламбур) була би: «ну якщо ви протягом 5 місяців ЗЕкономили по 7 млрд доларів щомісяця, то навіщо вам лендліз?»
Останні роки нас привчали до того, що оті, старі політики - це фігня якась, а оці, молоді обличчя, це круто. Ви собі можете уявити, щоб таку лажу підлеглі вкладали в вуха старим політикам? Я не буду зараз говорити про Порошенка, щоб не придавати політичного окрасу. Ви чули коли-небудь, як готується до виступів Ю. Тимошенко? Як оперує цифрами Ю.Бойко? Ще раз повторюся, без політичних вподобань, а тільки про те, що люди ПРЕКРАСНО розуміють про що, вони говорять!
Отже, повертаючись до інтерв’ю «The Washington Post» в мене тільки одне відчуття, щоб читачі цього поважного видання не подумали що це я, та такі як я, витрачали на себе ці 7 млрд зелених щомісяця, а тепер ходимо з простягнутою рукою…
