Коли Дональд Трамп днями капслоком оголосив про «негайне енергетичне перемир’я між Україною та РФ», чимало з нас щиро здивувалися: як це так, жодних підписаних документів, жодних гарантій, а перемир’я вже «діє»?
Але насправді дивуватися тут нічому. Ми просто недостатньо уважно стежили за його політичним репертуаром.
Іранський сценарій: перемир’я щотижня
Ті, хто стежить за Близьким Сходом, добре пам’ятають, як під час загострень довкола Ірану Трамп із заздоровним запалом виходив у соцмережі й ледь не щотижня «зупиняв війну».
Усі його «іранські перемир'я» мали дві характерні риси:
Про них увесь світ дізнавався виключно з дописів Трампа.
Вони нічого не означали на практиці, бо ні ракети, ні дрони летіти не припиняли, а сторони конфлікту дізнавалися про свій «мир» уже з новин.
Тоді нас це мало хвилювало — де той Іран, а де ми.
Тепер цей гастрольний тур приїхав до нас
Коли Трамп уперше спробував застосувати цей самий трюк до нашої війни, виник ефект шоку. Проте це не нова геополітична стратегія, а просто старий, обкатаний макет:
Крок 1: Написати в соцмережах гучний пост капслоком про те, що «мир настав і обидві сторони погодилися».
Крок 2: Продавати це власному виборцю як «велику дипломатичну перемогу».
Крок 3: Спостерігати, як через кілька годин російська ракета влучає в Харківську ТЕЦ, роблячи вигляд, що це «дрібні технічні накладки».
Нам варто розслабитися й оцінювати речі тверезо. Заяви Трампа про «мир» — це не міжнародні угоди, а специфічний жанр американського політичного шоу. І коли в цьому серіалі оголошують чергове «перемир’я», треба не шукати там приховані юридичні смисли, а просто перевіряти донати на дрони. Бо реальний мир виборюється на фронті, а не в стрічці Truth Social.
.
ЗСУ рятують європейську демократію... просто палаючими дронами у російських тилах.
Наочний приклад навів чеський євродепутат Томаш Здеховський. Він звернув увагу на дивовижну «аномалію»: після серії ефективних прильотів українських безпілотників по дата-центрах «Яндекса» в Сасово, Калузі та Володимирі, де базувалися російські суперкомп'ютери, у Німеччині раптово трапився колапс.
Онлайн-активність прихильників ультраправої та проросійської партії «Альтернатива для Німеччини» (AfD) у соцмережах миттєво обвалилася на 56%.
Виявилося, що «праворадикальний вибух», «патріотичний підйом німецького народу» та «масова ненависть до ЄС і України» в коментарях — це були не обурені бюргерські маси з Дрездена чи Лейпцига. Це були звичайні російські ботоферми, які фізично згоріли разом із серверами «Яндекса».
Як підсумував чеський політик: варто було лише фізично перебити зв'язок із Росією — і «німецький ультрапатріотизм» у мережі чомусь одразу згаснув.
УкраїнськІ дронарі роблять для захисту німецьких виборів та демократії в ЄС більше, ніж усі спецслужби та політичні аналітики Європи разом узяті. Просто вимикають електроживлення кремлівському сміттю.
.
Війна — це те, що підтримує життя путінського режиму. І поки одні намагаються перекрити йому кисень, інші дбайливо міняють крапельниці.
Іноді одна карикатура говорить більше, ніж тисяча заяв.
