Ну там не можна вбивати Сулеймані, а то Іран почне Третю Світову, чи там хоча б війну на весь Близький Схід? Шо там пацани - ніззя торбіть Хізбалу та Іран Ізраїлю, бо інакше знову ж таки війна? Ну і інтереси росії в регіоні ЗВІСНО треба поважати, бо інакше ж вона щось таке може зробити страшне – постачати там зброю комусь може і все таке. Кабелі якісь хусітами перегризе. Корочі небезпечно все це робити. Треба розмовляти. І багато чого всі розповідали, і все це виявилось хєрньой.
І ось дідуган Ердоган, якого я без сумніві не люблю, і вважаю не набагато кращим від пітуна з точки зору зовнішнього наглядача. Але оцей дєд рішучий завжди на всі сто. Збити російський літак? Без сумнівів. Звісно довго спочатку попереджали росіян, довго пояснювали, ну а як не спрацювало – піздюліна. І сразу як відшептало. Нє ну там позабороняли томати імпортувати та ескпортувати натащь, але Туреччина якось це пережила.
І ось тепер, розуміючи що хтось СЛАБКИЙ, а веде себе так наче в нього у кишені весь світ, Ердоган просто сів за стіл та опрокинув все. Звісно від початку довго намагався домовитися з Асадом, але Асад всіх послав. І про що у нас не пишуть, що зараз в Ірані з державних ЗМІ несеться, що «Туреччина нас обманула, ми думали в нас перемовини, і збиралися їх тягнути до всрачки, а Ердоган пішов уперед». Іранці попросили часу щоб подумати, і їм сказали що можете думати скільки завгодно, а ми будемо діяти.
Звісно Ердогану доїхало. І остаточно рішучим Ердоган став тільки коли зрозумів, що доїхало остаточно, а до цього мовчав. І ХТШ багато часу витратили на підвищення власної організаційно спроможності судячи з усього. І всі інші сили готувались. І армія Асада деградувала набагато сильніше ніж всі думали. Та і союзники не можуть допомогти Асаду не тільки тому, що зайняті собою. Союзників Асад також дістав, я ще рік тому писав, що Іран задрав ціни на власну нафту для Асаду до ринкових. Бо Асад втратив родовища, і від Ірану отримував половину всієї нафти. А росіян ти самі іранці біля Асаду утискали.
І виявилось, що насилля це не відповідь, звісно, насилля це питання. А відповідь на нього ТАК! Якщо диктатор нічого іншого не розуміє, то насилля у відповідь єдиний дієвий варіант.
Звісно, що це не кінець, це тільки початок. І Туреччина може бути не у виграші. Індія он також свого часу на Шрі-Ланці підтримувала місцевих сепаратистів, які до речі, шахідів на бульдозерах видумали раніше ніж усі. Звали їх Тигри Таміл Ілама. Так Індії потім довелося з тими сепаратистами воювати. Що там далі у Сирії буде ніхто не знає, навіть ті хто зараз всім керують.
І звісно мир у регіоні настане тільки якщо дуже пощастить.
І тут ще питання виграє від всього цього Ізраїль чи ні. Чи буде нова влада в Сирії на кордоні з Іраком пропускати вантажі для Хізбали чи ні. Скоріш за все ні, але хто знає. Але все ж це величезна проблема для Хізбали. Вже.
Але Асад перед цим завалив весь Близький Схід каптагоном, і навіть арабські монархії вимушені були піти на перемовини з Асадом аби потік наркоти якось зупинити. Чи хоча б зменшити. І ось ця проблема зникає разом з Асадом. Не завдяки перемовинам чи дипломатії. А через силу. Без державної криши та стабільних каналів той каптагон вже так просто тонами не поекспортуєш.
І рішучість Ізраїлю, який Ердогану аж ніяк не союзник, пішла у касу. Хезбола втратила все своє командування, Іран готується до власної війни. І рф сама знищила вагнерів як структуру також не на рівному місці, а тому що тих вагнерів ми проредили наскрізь, і поварьонок вирішив діяти. І якщо б поварьонок був хоча вполовну такий рішучий, як Ердоган, ще невідомо що б було зараз.
Рішучість. Сила. А не розмови про контролюємий рівень конфлікту та про деескалацію. За ядерною кнопкою в рф сидять такі самі люди, що і командувачі в армії Асаду. Коли посиплеться вони на тапки впадуть, а не кнопку будуть жати. Бо всі жити хочуть.
Але думаю, що у Трампа НЕ зроблять такий самий висновок про росію. Про Іран мабуть так, зроблять саме такий висновок, що режим аятол треба дотискати. А там може і рухне все за пару тижнів. А про росію будуть думати в контексті Китаю та може КНДР. Що треба відірвати від Китаю пітуна і буде щастя. І мир. Це помилка звісно, бо пітун буде через чотири роки. І Китай буде. А Трампа може і не бути, в США все ж демократія, і тому кидати Китай кремль не буде. А кине Трампа.
І ось тут питання, які умови ми на перемовинах зможемо вичавити з ситуації. Щоб до того кидка дожити.
Поки що гарними вони не виглядають, ті умови.
