З одного боку, вона могла б закінчитися перемогою Путіна, якби Америка не впряглася і не надала на високих швидкостях зброю та гроші Україні, а з другого боку, вона ніколи не закінчиться, якщо Київ не отримає якнайшвидше такі воєнні ресурси, які зроблять продовження війни в Україні для Кремля неможливим, або неприйнятним через втрати.
Важко зрозуміти, який розрахунок дійсно є у Байдена щодо завершення реально континентальної війни. Вона не тільки загрожує Європі у майбутньому, але й обʼєктивно і неминуче втягує її все глибше і ближче до прямої війни з Росією.
Джо Байден сам поставив перед собою барʼєр, який не може подолати: Україну не можна покинути, а Росію – перемогти. Це зовсім не байка Езопа про гонки черепахи й зайця.
Роджер Бойс, редактор The Times, називає Байдена «останнім лідером покоління, який глибоко замислювався над трансатлантичною роллю в захисті Європи». Саме тому Україні була надана американська зброя.
Не через відповідальність США за ядерне і стратегічне роззброєння України, гарантії й зобовʼязання її територіальної цілісності та безпеки в Будапештському договорі, не через геноцидну агресію Кремля з метою ліквідації держави та фізичного знищення її народу, а саме для захисту Європи.
Якщо США прямо захищають Ізраїль всією можливою воєнною силою, активно залучаючи союзників по НАТО, то Україна отримає лише обмежені можливості для протистояння з Росією, тримаючись на периферії стратегії США.
Ця двозначність і невизначеність Джо Байдена провокує все більше до пошуків формули «мʼякої капітуляції» України. За її спиною ведуться в цьому напрямку якісь неформальні переговори, які шукають можливі компроміси й поступки для перемирʼя. Хоча б.
Міністр оборони Остін, як мінімум, тричі розмовляв телефоном із новопризначеним оборонним міністром РФ Білоусовим. Певною мірою, як деяким оточенням Байдена, так і Трампа, створюється алюзія про головного вже воєнного суперника США – Китаю.
Той, не воєнна, а торгова імперія з півтора мільярдним населенням з густотою близько 150 китайців на один квадратний кілометр (в Східному Китаї понад 1000 осіб на один квадратний кілометр), з максимально імпорто- та експортозалежною економікою.
Будь-яка воєнна криза, яка може зачепити території Китаю, стане для нього фатальною. Тому він лише імітує готовність до воєнного захоплення Тайваню, розуміючи, що будь-який ракетно-бомбовий удар по материковому Китаю призведе до колапсу і хаосу та занепаду.
Сі Цзіньпін тому і запустив проект нового Великого шовкового шляху «Один пояс – Один шлях», як потужну економічну експансію і мʼяке цивілізаційне проникнення в інші глобальні системи. Це і є його форма цивілізаційного розширення.
Китайські гроші й товари в обмін на China Town. Росія – навиворіт. З густотою 8,8 особи на квадратний кілометр із найбільшою територією світу, з 11 часовими поясами, більша половина території якої не заселена, а 3/4 росіян проживає у так званій європейській частині, історично є агресивною воєнною імперією, яка розширюється силою.
Не Китай, а саме Росія у всі часи була воєнною загрозою для сусідів, забираючи у них території, провокувала війни, підтримуючи диктаторські й терористичні режими.
Тому, при всіх «але», згубною помилкою республіканців і демократів було передати ядерну зброю потенційному глобальному агресору. Це нерозуміння продовжує залишатися вірусним і для нинішніх лідерів США.
Молодий сенатор Венс, якого Трамп номінував своїм віцепрезидентом, висунув чергову цинічну й одночасно утопічну зовнішньополітичну доктрину: припинити участь у війні на стороні України та зосередитися на гонці озброєнь з Китаєм, «який нападає на Тайвань».
ОʼБрайан, Помпео та інші наближені до Трампа колишні його радники, гостро критикуючи Байдена за слабку політику підтримки України, пропонують протирічне і конфліктне меню закінчення війни в Україні.
Від миротворення Владіміра Путіна до надання достатньої зброї ЗСУ, аби переломити хід воєнних дій, максимально посиливши ізоляцію Росії.
Отже, у фіналі маємо кілька сценаріїв розвитку подій.
Реінкарнація у Байдені Вудро Вільсона і Франкліна Рузвельта. Але не Трумена, який дав наказ скинути ядерні бомби на Хіросіму та Нагасакі. У нього є час, як мінімум, до 5 листопада, коли буде обраний новий президент, хоча він вступає на посаду опівдні 20 січня наступного року. Згідно з 20 поправкою до Конституції США.
Жодних знаків про готовність президента Байдена посилити тиск на Росію, різко наростити воєнну допомогу Україні хоча б у межах 61 млрд пакету, прискорити поставки ракет ATACMS, F-16 і передової зброї для них, 155 мм високоточних артснарядів, інших ракет, плануючих бомб, бронетехніки, не спостерігається. Незважаючи на його «розвʼязані руки».
Навіть рішення наносити американською зброєю удари по аеродромах і воєнних обʼєктах Росії, з яких злітають літаки з КАБами й запускаються ракети по цивільних обʼєктах в Україні, він прийняти не може. Можливо, що певні переговірні позиції між Вашингтоном і Москвою наблизились до платформи, на якій можливо проводити переговори з поступками з обох сторін.
Наприклад, Крим російський, але демілітаризований, із переговорним процесом на десятки років. Донбас, який успішно захоплює Путін, перетворюється на дві квазідержавні автономії, незалежні від Росії та України. Як Сектор Гази. На що Єрусалим категорично не дає згоди. Якийсь донбаський народ має рівне право на самовизначення як і палестинський.
Запорізька і Херсонська області можуть бути повернуті Україні при умові її відмови від вступу в НАТО і внесення змін до Конституції про нейтральність. Путін руко стискальний і поновлений глобальний лідер. Право карати воєнних злочинців отримує Москва без міжнародного трибуналу. Репарації виплачує Захід в обмін на відновлення торгівлі з Росією.
Дальше – надто гротескно і по Орвеллу. Світ увійде в темні й непередбачувані часи в дорозі до свого кінця. Армія орків Маргота (Путіна) стане наймогутнішою силою на континенті. Але наслідки війни будуть жахливими, тому що ідея демократії перестане бути цінністю.
Неможливо вимагати від Ізраїлю погодитись на створення незалежної держави палестинців і одночасно змушувати українців поступитися своїми ісконними обітованими територіями.
