За повідомленням Ольги Василевської-Смаглюк, Мінфін не підтримав три послаблення для бізнесу, постраждалого від обстрілів: безвідсоткове відстрочення податків без застави, паузу в планових перевірках і розширення спеціальних правил підтвердження звітності після втрати документів. Підприємці просили можливості оговтатися. Отримали пояснення, чому бюджетові незручно чекати.
Із відсотками все чудово: вони, пояснює міністерство, компенсують бюджету затримку грошей. Застава захищає державу від несплати. У підприємця згорів склад, а в бюджету постраждав графік надходжень. Зрозуміло, чия травма потребує невідкладної компенсації. Ви там якось відновіть виробництво, знайдіть гроші на зарплати, розрахуйтеся з постачальниками. Але не коштом державного терпіння: воно платне.
Особливо зворушлива застава. Частину майна знищила ракета? Покажіть, що залишилося. Держава теж не любить ризикувати. Ризикувати — ваша робота.
Планові перевірки також запропоновано не чіпати. Серед аргументів Мінфіну — чинні обмеження, ризики несплати та зобов’язання перед МВФ. Дуже зручно: щойно виникає питання про людський підхід, у кабінеті матеріалізуються міжнародні партнери. Хотіли підтримки після обстрілу? Отримайте геополітичне обґрунтування відмови. Ваш бухгалтер ще розгрібає уламки, зате фіскальна дисципліна вже в повній бойовій готовності.
Із документами — вершина турботи. Мінфін не підтримав поширення спеціальних правил на підприємства поза визначеними територіями бойових дій та окупації: знищення офісу чи складу, мовляв, не доводить втрати документів або неможливості їх відновити. Справді, чого це ви принесли фотографії згарища? Податковій потрібні не ваші переживання, а первинка. Попіл — неналежний формат звітності. Наступного разу попросіть ракету залишити бухгалтерію.
Так, чинні механізми захисту за підтвердженої неможливості виконати податкові обов’язки існують. Йдеться не про відсутність будь-яких гарантій, а про відмову підтримати запропоновані додаткові послаблення. Проте державна турбота виглядає дивно, коли після удару підприємець має починати ще одну кампанію — доводити, що його катастрофа достатньо переконлива для процедури.
Найсмішніше, що підприємство, яке виживе, зможе роками платити податки. Підприємство, яке доб’ють вимогами в момент катастрофи, — ні. Але майбутні надходження ще треба дочекатися, а відмову можна оформити сьогодні. Бездоганно. З вихідним номером.
Це вже не захист бюджету, а спроба врятувати касу, розбираючи на дрова підприємство, яке її наповнює. А потім можна провести форум про довіру, інвестиції та детінізацію. Для такої політики навіть рекламний слоган готовий:
«Виходьте з тіні. Нам потрібно краще бачити, що у вас іще залишилося».
