"Смачний пломбір, кажете?" - Павло Бондаренко

"Смачний пломбір, кажете?" - Павло Бондаренко

Ми часто використовуємо це слово, коли намагаємося охарактеризувати щось неякісне, підробне, несправжнє. Слово це - ТУФТА. Знаєте, звідкипішло?

У концтаборах ГУЛАГу була категорія праці для більшості, яка називалася росіською "тяжелый физический труд". У документах він позначався абревіатурою ТФТ, на жаргоні з/к - "туфта".

Норми виробітку на "туфті" рідна гуманна радянська влада встановила для "ворогів народу" такі, що виконати їх не могла навіть фізично міцна здорова людина. Спробуй покайлувати граніт, потягати тачки або валити ліс на двадцятиградусному морозі.

Не виконаєш норму - покарання одне: скорочення пайки на 25%. Або наполовину. Скорочення пайки означало, що ти отримаєш менше калорій всередину організму, що у свою чергу призводило до ще більшого недовиконання "туфти" й подальшому зменшенню кусня хліба та рівня баланди у мисці.

Так з`являлися ті, кого на сленгу з/к називали "доходягами". Це пряма дорога в безіменну "братську могилу".

"У таборі для того, щоб здоровий юнак… у золотому забої на зимовому повітрі, перетворився на доходягу, потрібен термін від двадцяти до тридцяти днів ", – писав про табори Колими Варлам Шаламов. Лише у "Севвостлазі" з 1932 по 1952 роки загинуло понад 150 тисяч людей.

Аби врятуватися, "зеки" вигадали такий фінт - не витрачати сили на виконання норми, а робити вигляд, що працюєш, використовуючи різноманітні хитрощі та приписки. Табірною мовою - "гнати туфту". Тим більше, що за перевищення норм та "ударну працю" давали додаткову пайку.

Адміністрація таборів була в курсі, але у системі ГУЛАГу існувало своє "соціалістичне змагання" тому дуже хотілося орденів за перевиконання планів і дуже не хотілося покласти партквиток на стіл або навіть самому стати з/к "мой номер 245, на телогреечке печать". Тому "туфту" гнали усі.

Пізніше під це слово табірні гострослови вигадали іншу абревіатуру: "техника учета фиктивного труда".

До речі, "туфту гнали" не лише у таборах. Наприклад, під час надання "шефської допомоги" колгоспам на збирання врожаю. Там теж облік - скільки кандидат або доктор історичних наук відер моркви зібрав. Задля виконання норми, наприклад, на дно відра закладався пучок моркв`яної билки відро швидко набиралося, проносилося повз обліковця, висипалося в бурт, а билка залишалася, що допомагало швидше набрати наступне. А можна було не все відро висипати, треба лиш приловчитися.

Звісно, цим займалися переважно хулігани-студенти, але й деякі професори не дуже свідомими були. Просто як з/к доходяги. Займалися "туфтою", тобто приписками й самі колгоспи, а також заводи й фабрики. Під час війни примудрялися навіть кількість побудованих танків завищувати - усім хотілося орденів і не хотілося на фронт або на нари.

До слова, "смачний пломбір" та "найякісніша радянська ковбаса" теж були "туфтою", яка вироблялася з того, в чому слідчі НКВС утопили видатного режисера і педагога Всеволода Меєргольда.