Для Бога живі все. Без винятку.
Ці слова Ісуса Христа ми просто не можемо ігнорувати. Якщо Він каже про всіх, значить ВСІ приречені на безсмертя. Людина за своєю природою вічна. Життя людське подібне до променю світла, який має початок, але не має кінця.
Ми підносимо молитви за померлих з однієї простої причини - вони живі.
Людина померла від живої відрізняється лише тим, що більше не грішить. І в цьому контексті смерть є велике благо для дітей Адама. Якби ми жили вічно в нашому гріховному сьогоднішньому стані вічним був би і наш гріх. А так ... Яким би ти не був грішником кінець твоїм гріхам все одно настане. Але так як там немає гріха там немає і покаяння. Каятися треба тут, де грішимо. Інакше ніяк.
У чому ж тоді сенс молитви за померлих якщо там немає покаяння? Хіба може тоді наша молитва змінити щось там, де немає ні гріха, ні покаяння? Звичайно так.
Вся справа в любові. Наша молитва - це любов, яка є Божественна категорія - вона ніколи не перестає - для неї смерть не перепона. Любов, виражена в нашій молитві, несе світло, якому смерть не може бути перепоною. Цю ж любов символізують запалені на панахиді свічки, а також світло любові, який, як і життя людське, має початок, але не має кінця ...
Нагою людина приходить в цей світ – нагою й йде з нього, і ніяк не зможе нічого з собою винести звідси, крім любові, яку ми можемо посіяти, виростити і продовжувати збирати урожай і після смерті своєї. Що посіє людина - то й пожне. Якщо сіє краплинки Божественного світла навколо себе - пожне океан молитви, океан любові.
"Радий би в рай, та гріхи не пускають" - так буває тоді, коли людина заблукала і накрита лушпинням і сміттям своїх гріхів та грішків. І ось тоді допомагає молитва - висвітлюючи і освячуючи грішникові шлях до Бога в Рай. Молитва, яка пробивається навіть через закриті двері пекла і виводить звідти грішників ... Тому що ми говоримо Богу:
- Господи, ми знаємо, що ті, хто відійшли від нас, були люди грішні, як і всі ми ... Але, Господи, Чоловіколюбче, вони були подібні Тобі, бо залишили крапельку любові в наших серцях, і ось заради цієї любові прости і помилуй покійних наших і всіх нас ...
Ап. Павло пише: "Прошу чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей." (1Тім.2.1) Знову ж таки підкреслю, що "всі люди" - це дійсно все, без винятку, "Бо Христос на те й помер, і воскрес, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими" Рім.14.9 "як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть "1Кор.15.22
Якщо ми відмовляємося молитися за покійних, значить ми намагаємося обмежити владу нашого Царя, Який Сам сказав: "І все, чого ви в молитві попросите з вірою, одержите" Мф.21.22, Який Своїм апостолам, а слідом за ними і нам каже: "прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи, тому простяться; на кому залишите, на тому залишаться "Ін. 20.23. Він "тим, які прийняли Його, віруючим в ім'я Його, дав владу бути дітьми Божими" Ін.1. 12. А те, що для Його влади, якої Він наділив і Своїх чад немає перешкод говорив ще псалмоспівец Давид: "Куди піду від Духа Твого, і від лиця Твого куди втечу? Зійду на небо - Ти там; зійду в пекло - і там Ти "(Пс.138 7-8). Якщо до глибин пекла проникає любов Бога, то невже з цих глибин Він не може підняти грішника? Він Сам говорить про можливість прощення гріха в майбутньому столітті, якщо тільки людина не зневажала Духа Святого, тобто не заперечувала явних дій благодаті Божої "Якщо хтось скаже слово на Сина Людського, проститься йому; якщо ж хто скаже на Духа Святого, що не проститься йому ні в цьому віці, ні в майбутньому "(Мф. 12,31-32).
У Нього всі живі, і всі Господні, та й взагалі смерті немає. Лише так.
