Як зараз відбуваються накати на бізнес?
Для початку. Я завжди казав, що я переконаний прибічник тези, що майбутнє України - це приватний бізнес. Жодна країна світу не живе без економіки, і сувора реальність свідчить що вплив та обороноздатність країни тим більша, чим більш розвинута у вас економіка. Простіше, багатих поважають і шукають їхньої дружби, бідних - зневажають і принижують. Висновок - бути бідним надто дорого, треба ставати багатим. А багатство держави - це надходження від податків, це вітчизняні бренд-марки, це українське виробництво що дає велику додаткову вартість.
Інакше - не буває, світова історія - свідок.
Влада тут може зайняти дві позиції. Або сприяти розвитку малого бізнесу. Або дочекатися коли кількість підприємців, які категорично не хочуть виїжджати з України (з числа фронтовиків, наприклад) набере критичну масу - і тоді вони пояснять владі де її місце.
Не ми перші. В Європі зарозумілим феодалам раду дала як раз таки буржуазія. На нас чекає той самий шлях, не сумнівайтеся.
Держава наразі обирає бізнес душити. Я наразі в ЗСУ, мій бізнес давно вмер. Проте. Звідусіль, від колишніх партнерів я чую про наїзди влади, про відверте здирництво і намагання віджати виробництво в кращих традиціях 90-х. Блокують рахунки, душать перевірками, вимагають кошти через чорний піар. Щоправда всі ці розповіді супроводжуються сакраментальним "ти про це напиши, але мене не називай". Духу мужньої європейської буржуазіх нашим підприємцям явно бракує, вони все ще обирають або з владою порішати, або виїхати за кордон.
"Влада сама мене витискає з України!" Ну так - знаю я одного такого "видавленого".
Але. Нарешті знайшовся той, хто розповів про ситуацію відкрито. Олександр Соколовський - засновник компанії "Текстиль-Контакт", відомий блогер, президент всеукраїнського об'єднання работодавців. Саме компанія "Текстиль-Контакт" з початком короновірусу почала шити зазисні костюми для лікарів, саме її намагався тоді кинути на великі гроші МОЗ Степанова - розірвали контракт під абсурним приводом, а фірма вже встигда закредитуватися і пошити частину продукуії. Ті костюми тоді таки потрапили до лікарів - їх викупив "Рошен".
У 2014 р. "Текстиль-Контакт" втрвтив фабрику у Донецьку - потім кілька разів виникали заяви, ніби вона досі працює і приносить прибуток, насправді вона стоїть мертва. Після повномасштабного вторгнення окупанти розбомбили фабрику "Текстиль-Контакту" у Чернігові.
От за що мій низький уклін пану Соколовському і всім подібним підприємцям - вони не вивезли виробництво за кордон. Вони відновили фабрику в Чернігові і продовдують працювати в Україні. Підтоимують економіку. Створюють робочі мцсця.
Олександр Соколовський детально розповів як зараз відбуваються накати на бізнес в Україні. Починається все з медійної компанії на різні телеграм-смітниках. Потім байки з телеграм-смітників повторюють відомі інформ-агенції - 20 баксів то завжди 20 баксів, а інституту репутації в Україні практично не існує.
А от далі, коли помийками сформована громадська думка, мовляв, певний бізнесмен обкрадає армію, обкрадає державу, має зв'язки з ДНР та Москвою - отоді приходять силовики. З пропозиціями, від яких дуже важко відмовитися.
І все! Бінго! Боржомі пити пізно, і горлати "Гвалт! Грабують!" - безгдуздо. Громадську думку - сформовано, на захист "корупціонера і посіпаку Москви" вставати ніхто не стане. У силовиків розв'язані руки і робити вони тоді можуть що захочуть.
Вам нічого це не нагадує з практики виборів 2019 року?
Діє щоправда і протилежна схема. Якщо замовники накату бачать, що громадська думка не формується - силовики не прийдуть. Але осад залишиться - можуть повторити. А можуть не повторювати.
Тому підприємцям дуже важливо не мовчати. Важливо говорити, вголос заявляти про тиск з боку влади та інші проблеми. Гуртуватися разом, опиратися. Тощо.
Щури, як відомо, бояться світла.
