Київ очікував отримати від Uncle Sam наступного року $24 млрд для поповнення державної скарбниці, - це більш ніж половина від загальної потреби в зовнішньому фінансуванні. Та американський уряд наразі, офіційно підтвердив лише декілька сот мільйонів дол. чергової військової допомоги. Наш найголовніший партнер - вже більше не партнер?
Та ні, США - все ще партнер, але зараз ключову роль в ухваленні геополітичних рішень відіграє внутрішня політика. Традиційні маркери (як то національні інтереси та світова безпека) продовжують бути вагомими, але вони зникають з публічного порядку денного.
Сьогодні Білим Домом керує не раціо, а емоції... Не стратеги з аналітиками, а соціологи, що заміряють градус популізму та демагогії в головах електорату. І тут похвалитися нічим: як говорив Сунь Цзи в «Мистецтві війни», «Якщо нова слава не завойовується, стара забувається». Зараз демократи не здатні заполонити інформаційний простір українською перемогою, відтак республіканці заповнюють її антиукраїнською зрадою. Білим Дім змушений реагувати, змінювати політику, призначати контролерів за наданою допомогою і т.д.
Найближчий рік публічна позиція Байдена обмежуватиметься виборчими імперативами. Саме тому адміністрація сьогодні досить стримано говорить про надання нових озброєнь та внесення в бюджет США-2024 видатків на підтримку України. Відтак, залишається відкритим питання, чи отримає України від Uncle Sam очікувані мільярди, та в якому обсязі. Тим паче трампісти зацікавлені насолити адміністрації Байдена, і готуються заблокувати ухвалення бюджету, а відтак - і фінансування більшості "українських" програм.
США вирішили навіть ATACMS потайки передати України, - повідомляє FT. З одного боку, щоб росіяни похапцем не відтягнули свою логістику від лінії фронту, з іншого боку, аби зайвий раз не дратувати електорат.
Напрошується декілька висновків:
Протягом наступного виборчого циклу прихильність адміністрації Байдена до України не можна\не варто визначати по прилюдних заявах. Раціонально демократи зараз визнають, що по самі вуха втягнуті у війну в Україні, і в разі програшу Києва, висока ймовірність прямого конфлікту між Москвою та Вашингтоном. Водночас офіційна комунікація Білого Дому по Україні буде зовсім іншою.
Тим часом Європа готується протистояти Московії без підтримки США. ЄС прагне значно розширити виробництво зброї, - від артилерії до систем протиракетної оборони, щоб євроспільнота могла забезпечити арсенали України самостійно. Очевидно, варто очікувати й на збільшення фінансової підтримки.
Зрештою, Київ може здобути «нову славу» (за Сунь Цзи), чи то на полі бою, чи на ниві боротьби з корупцією: американський політикум турбують не лише наші зовнішні вороги, але й внутрішні.
