Здавалося би, в тебе все було. Трохи б більше розуму і менше нахабності - і можна було майже вічно позиціонувати себе як того, з ким треба рахуватися. Аж ні, розкрили хлєб...ло на чужі ресурси та території...
Кажуть, Маріупільський комбінат Ілліча був обіцяний Кадирову, а Азовсталь - якомусь чиновнику з Пітеру (губернатору чи меру, можу помилятися). Вони тепер і те, й інше розрізають на метал. Десь в глибоких кишенях осідають гроші від перепродажу краденого українського зерна. Хтось сидить на українському унітазі, до якого так і не підведена каналізація. Хтось намотує дріт на дерево поряд зі своєю "ізбою", бо в Україні це колись був "інтернет", але якщо просто намотати біля "ізбы", то він чомусь не працює... Хтось вже подихає після ночей в окопах Чорнобильського лісу. А хтось вже давно випав з вікна власного пентхаусу в центрі Москви.
І якщо хтось ще щось ріже та вивозить - то це крихти в тому самому кориті, перед яким вже сидить огидна "матушка" та креслить чергові червоні лінії.
Вони винні кожному з нас. Кожній нашій дитині, за хоча би почутий вибух, за найменшу подряпину, не кажучи вже про каліцтва та смерті. Залишити перед коритом - так треба рвати на шматки імперії.
