Піднято цікаву тему - ставлення до дій влади. Висловлю свою суб`єктивну думку. Готуйтеся кидати капці, шкарпетки і огризки піци
Я зараз не про те, правильні ті дії чи ні - у того ж таки Порошенка були і помилкові, і половинчасті, і гарні рішення та дії. Але його противники все, що він робив, - і гарне в тому числі - сприймали як "зраду". Зараз так само поводяться противники Зеленського.
Колись Юлія Володимирівна була в опозиції і виступала проти скасування мораторію на продаж землі - її прихильники були від неї у захваті. Бо "іноземці скуплять землю". І люто кидалися на всіх, хто був проти мораторію.
Потім Юля Володимирівна, перебуваючи при владі, була за скасування мораторію на продаж землі - її прихильники і тут її підтримали, незважаючи на "поворот оверштаг" - бо то ж вона хоче скасувати, значить все правильно. А її проект закону навіть не читали, хоча там був пункт про продаж не лише іноземцям, але й іншим державам. І люто кидалися на усіх, хто був за мораторій.
Потім Юля Володимирівна знову в опозиції, і знову повертається на 180 градусів, виступаючи проти скасування мораторію, і її фани знову заводять стару пісню про "іноземців". І люто кидаючись на усіх, хто проти мораторію.
Це один з найбільш яскравих прикладів. Але він ілюструє наше ставлення до дій влади. Будь-якої. Якщо це "наші" - виправдовуємо будь-які їхні кроки. Якщо "не наші" - так само обурюємося й знаходимо "зраду" в їхніх вчинках, нехай вони й на позитив.
Свого часу Порошенко точно це підмітив, висловившись про Тризуб над Кремлем. Принцип "чим гірше - тим краще" то наше фсьо.
Колись було чимало фанатичних прихильників Бандери, які казали: "На чолі України має бути Степан Андрійович, а якщо ні - то й України ніякої не треба".
Зараз те саме. І справа не в Зеленському. Сам найбільший та найпослідовніший його критик. Бо значна частина його ідей та вчинків як на мене не йде на користь. Не кажучи вже про манеру спілкування. Але. Щойно відзначиш якийсь позитив - до тебе зразу: "А чому це ти "позеленів?"
Зараз то найбільш трендове питання.
Найгірше для країни, що у такій ситуації заручником настроїв "свого" електорату стають політики. Аби не сталося розчарування серед прихильників, вони часто змушені критикувати абсолютно всі дії та рішення опонентів. І знову ж таки я не про стосунки на лінії Порошенко-Зеленський. І навіть не про скасування того ж таки мораторію.
Ми навіть тут, у Фейсбуці, відчуваємо це. Змушені десь промовчати, аби у відповідь на свою думку про те або інше питання не отримати на свою голову лавину відходів життєдіяльності організму.
Не в Зеленському, Порошенко, Тимошенко, Ющенко справа. Справа в тому, що все наше суспільство, від пересічного громадянина до топ-політика хворе на "несприйняття". Для нас неможливо уявити, щоб влада підтримала якусь ініціативу опозиції. Просто тому, що то опозиція. І навпаки.
Нашому суспільстві не вистачає консенсусу. Готовності до співпраці в інтересах країни переступити через особисті амбіції, або навіть неприязнь; через вузькопартійні хвилинні інтереси.
Як один із найяскравіших прикладів - якась ірраціональна ненависть Зеленського до Порошенка. Руйнівна. Якби Петро Олексійович дійсно встановив би Тризуб над Кремлем, Володимир Олександрович наказав би порушити кримінальну справу.
І да. Спеціально для радикальних "порохоботів". Петро Олексійович є набагато мудріший за вас. Бо він не рветься критикувати будь-які дії Зеленського - лише ті, які відверто несуть загрози. І готовий підставити йому плече, про що не раз заявляв. А от чи готова зробити це частина його фанів - питання. Цікаво, наскільки впав би рейтинг Порошенка, якби він восени погодився очолити Кабінет міністрів.
Просто гіпотетично...
