За «прямими лініями» і «великими пресконференціями» очільника Росії Володимира Путіна мені доводиться стежити вже не перше десятиріччя – і я не можу назвати це великою перевагою журналістської роботи, швидше випробуванням.
Цього року роботи стало трішки менше вже тому, що у Кремлі вирішили обʼєднати два формати – «пряму лінію» із підготовленим й зазомбованим «народом» і пресконференцію із журналістами в один. Й це, до речі, також свідчить про певні зміни, про вік і фізичний стан Володимира Путіна. Так, російський президент ще може витримати спілкування довжиною у чотири години – але вже один раз, а не два.
Рекорд «політичного людожерства»
Новиною є те, що на цій розмові Путін поставив власний рекорд «політичного людожерства», якщо так можна сказати. Адже пропозиція влаштувати «дуель у Києві» між комплексом «Орєшнік» і західними системами протиповітряної оборони чітко демонструє повну байдужість Путіна до людського життя.
Його неповагу до людського життя можна було помітити у перші ж дні його президентства у 2000 році
Спробуємо поміркувати логічно. Путін сам охарактеризовує «Орєшнік» як зброю масового ураження, яка нібито може бути навіть альтернативою ядерній зброї. Сам наголошує, що не існує систем протиповітряної оборони, які б могли його знищити. А це означає, що «дуель» прогнозовано має закінчитися загибеллю мирного населення – адже мова йде не про якийсь там полігон для випробування, а про велике місто!
Путін і раніше не відзначався великою емпатією. Його абсолютну неповагу до людського життя можна було помітити буквально у перші ж дні його президентства, ще у далекому 2000 році, коли російського очільника дратували родички загиблих підводників з «Курська».
Але тепер це «людожерство» досягло якихось небачених масштабів – навіть для Путіна. Це, до речі, і у Кремлі помітили. Прессекретар російського керівника Дмитро Пєсков змушений був пояснювати, що Путін «просто» відповідав тим експертам, які наполягали, що «Орєшнік» можна збити.
Якщо б Путін був впевнений у власному успіху, він не займався б залякуванням
Але я не став би вважати, що Путін пропонував цю смертельну «дуель» випадково, зовсім ні. Його головна задача на «прямій лінії» була створити атмосферу суцільного жаху для України й Заходу, переконати, що він не збирається відмовлятися від війни й готовий до ескалації нового рівня.
Це розраховано насамперед на нову американську адміністрацію. Щоб Дональд Трамп побачив, що війну можна завершити виключно на російських умовах, а альтернативою є тільки нова ескалація, «дуелі» з «Орєшніком» та зміни у російській ядерній доктрині.
На запитання, як реагувати на цю чорну перспективу я б відповів просто: не боятися кремлівського «людожера». Якщо б Путін був впевнений у власному успіху, він не займався б залякуванням. А так російський очільник діє у повній відповідності із логікою кримінального світу: тиснути на жертву, блефувати перед тими, хто має більше можливостей, ніж ти сам – тільки щоб досягти бажаного результату. Але те, що проходить серед кримінальників, навряд чи завжди призводить до бажаного результату у світі великої політики.
Якщо Путін зазнає поразки в Україні, він також буде говорити співвітчизникам про «досягнення цілей» своєї так званої «спецоперації»
Тим більш, що сам Путін продемонстрував майстер-клас того, як можна перетворити на «перемогу» очевидну поразку, коли говорив про події в Сирії й крах режиму Башара Асада – справжню геополітичну катастрофу для Москви. І в мене немає великих сумнівів, що якщо Путін зазнає поразки в Україні, він також буде говорити співвітчизникам про «досягнення цілей» своєї так званої «спецоперації».
«У той час як в Україні вирує війна, Росія втрачає вплив в інших регіонах світу. Незважаючи на всі слова Путіна, падіння режиму Асада в Сирії стало важкою поразкою для Москви, яка може обернутися для неї втратою двох єдиних військових баз на Близькому Сході. У ту ж скарбничку – і сигнал про те, що Росія не могла або не хотіла врятувати свого тісного союзника, з яким співпрацювала протягом багатьох років... У Москві Путін, можливо, і виглядає сильним. Однак Росія опинилася в складній ситуації – і ніякі путінські заяви тут нічого не змінять», – зазначив після пресконференції очільника РФ оглядач данського видання Politiken.
Так що думати варто саме про те, як зупинити Путіна – а не про те, як до нього пристосуватися. Ну хоча б тому, що, окрім елементарної справедливості й самоповаги, – пристосуватися до «людожера» навряд чи є можливим.
