У Середньовічній Європі частина людей на якомусь етапі почала розуміти, що сприймати будь-що треба через розум. Через розуміння. Я думаю, що у людей почала виникати потреба задавати питання: що? де? коли? чому? Зокрема в часи, коли Церква пропагувала розуміння Бога через душу та серце - люди, які заявляли, що треба розуміти, щоб сприймати, вважалися занадто прогресивними. Зокрема був такий французький богослов П'єр Абеляр. "Треба розуміти, щоб вірити" - стверджував він. Написав декілька книжок, які всі спалили, а його самого змусили зректися поглядів та піти в монастир.
Бо не треба було тоді Церкві (що була суттєвою владою) таких розумників. Що ми читаємо потім? Єретики, інквізиція. Тисячі людей вбиті за те, що думали інакше. В кінці кінців заборона читати Біблію світським особам. Читати й тлумачити. Це могло робити лише духовенство.
Тема мого допису не про Церкву. І не про Бога. Вона про методику боротьби з критичним мисленням. Коли комуністи годували нас книжками та настановами про роботу компартії, про життя лєніна, про "вєлікую атєчєствєнную" - це теж була боротьба з критичним мисленням. Коли знищувалися українські книжки, розстрілювалися українські письменники, поети - це теж була боротьба не тільки з культурою, але й з критичним мисленням. Бо в тойчас коли росіяни кажуть "слава путіну" - українці, як і завжди, як мінімум задають питання: "навіщо?". Як максимум тепер дають ворогу по морді. За всі незадані наші питання.
Так, як колись в Європі духовенство заборонило читати та тлумачити Біблію всім бажаючим, щоб менше думали - сьогодні ми теж ризикуємо в більшості своїй читати лише заголовки з телеграм-каналів та те, на що йдуть бюджетні гроші - будь-які шоу та марафони. Де все вам розжовано та покладено до рота, споживайте. Думати не потрібно. Питань не потрібно. "Двє-трі нєдєлі". "Мільярд дерев" тощо.
Історія циклічна, так?
Давайте завжди "розуміти, щоб вірити" - як казав той чолов'яга, чиї книжки спалили, бо він був їм дуже незручний. Чим більше незручних - тим більше шансів і для особистості, і для нації.