Портнов людина дещо демонічна, зрештою, сам собі пробував сформувати такий образ.
І напевно ж, не здогадувався, що після того, як його закобзонить невідомий стрілець у Мадриді, його потойбічний образ продовжуватиме керувати ще цілими сферами суспільного, правового, репресивного апарату.
І навіть самим нашим найзеленосяйнішим лідором сучасності.
Ще живим держзрадник Портнов готував санкції проти Петра Порошенка. А паралельно, якраз до першої невдалої спроби їх запровадити, змусив Зеленського зареєструвати супутній дуже небезпечний репресивний законопроект.
Ні, він би був навіть корисним, якби не був спрямований посилити санкції саме проти українських громадян, яких за законом узагалі не можна піддавати санкційним процедурам. І якби містив необхідні чіткі правові норми, а не розмиті формулювання, які дають змогу репресувати ледь не кожного.
Але то був ще живий Портнов.
А нині із свого потойбіччя-закобзоння явився своєму підопічному Зе й звелів дати нарешті хід тій своїй останній законодавчій чорній ідеї.
Ну, з потойбіччям я вже зіронізував. А от те, що цю давнішу ініціативу Портнова (а я добре знаю почерк його провокаційної й цинічної законотворчості) розморозили й запустили в роботу саме на дев’ятий день по отому шостому із 5-6 дефективних менеджерів Зеленського – це вже явно не співпадіння.
На Банковій могли й траур за своїм таким важливим рєшалою оголосити, але не ризикнули. А от продовжити посмертно його брудну справу саме на поминальний день поспішили.
Слід Портнова залишився у санкційних авантюрах Банкової.
І цей президентсько-портновський законопроект №12406, особливо ж у наших реаліях позасудових розправ над опонентами режиму та через умисну розмитість його неправових норм, дуже небезпечний.
Так звинуватити можна кожного.
А навколо опонентів влади створити справжній суспільний вакуум. Трохи це нагадує сталінські позасудові розправи, де окрім «врагов народа» неодмінно під прес потрапляли усілякі категорії превентивних «сочувствующіх та пріспєшніков врагов народа».
А ще це дуже нагадує деякі практики із нинішніх роzії та Білорусі. Чи ж не туди ми прямуємо на всіх вітрилах у які зі свого нового пекельного пристанища дує отой Андрій Портнов, який буде руйнувати цивілізовану українську та європейську Україну, доки при владі, а не на нарах, буде хоч один представник цього режиму…
