1. Давайте подумаємо, що відбувалося з імперіями, які були агресивними (а якими ще бувають імперії) на власних кордонах.
Османська. Системне знищення Візантії, яка вмирала, поступово зменшуючись, перейшло в експансію через Чорне Море та Балкани до Європи. Козаки, починаючи від XVI століття, тримали фронтір; а остаточно розширення було зупинено під Віднем, коли роз'єднана Європа змогла консолідуватися перед загрозою захоплення єдиною безжальною варварською азійською силою(до речі, Європа мала у своєму війську й українців). Нічого не нагадує? Єднання світу задля захисту релігійних цінностей нічим не відрізняється від сьогоднішнього єднання за цінності демократичні. Імперія вмирала ще 250 років, ставши "хворою людиною Європи" та поступово втрачаючи Балкани, Туніс і Єгипет; остаточно впала після невдалої участі в Першій Світовій, разом з Австро-Угорщиною, коли втратила весь Левант та Аравійський півострів.
2. Австрія (що означає Східний Рейх) ще раз намагалася повернути собі колишню велич, але зробила неправильну ставку - на гітлерівський Рейх. Такої ж фатальної помилки у Другій Світовій припустилася й Угорщина.
Тепер це дві маленькі Центральноєвропейські держави, які і мають іноді закоханих у Путіна лідерів авторитаристського штибу, змушені грати за правилами.
Австро-Угорщина, як і Росія зараз, мала купу народів, яких то жорстко, то м'яко застосовувала для власних військових потреб; долучала навіть до управління державою, що однак не завадило представникам цих народів створити власні національні держави - від Югославії (тоді - Королівства Сербів, Хорватів та Словенців) до Польщі. Впевнений, що процес розпаду Російської Імперії у XXI столітті буде схожим.
3. Французька Республіка (не імперія, але це не змінює суті справи), мала величезні колоніальні володіння, від яких була вимушена відмовитися після (і під час) жорстокої колоніальної війни в Алжирі. Алжирі, який був найближчим сусідом, в якому жило більше 7 млн. французів, який був інтегрованим в усі життєві процеси французького суспільства, і який вирішили не відпускати на волю. Саме тому врезультаті сталася наймасовіша міграція французів назад, у материкову Францію. Суспільство знайшло в собі сили відмовитися від колоніалізму, але дорогою ціною: через величезні жертви в алжирській війні.
4. Німеччина. Тут історія довша та складніша. Середньовічна Європа (після Карла Великого) не була етнічною. Вона була єдиною релігійно заангажованою і керованою невеликою кількістю королівських сімей, поєднаних між собою родинними зв’язками. Після поступового розподілення влади між потомками цих родів, Німеччина стала складною системою середніх, малих та зовсім малих держав, сотні яких були об'єднані у Священну Римську Імперію Німецької нації. Саме лицарів з малих німецьких держав було використано для колонізації балтійського узбережжя, а збіднілих німецьких селян - для колонізації Східної Європи - від румунсько-угорської Трансильванії аж до Грузії в часи захоплення її росіянами.
Таким чином, розселення німців по Європі до часів Першої та Другої світових воєн було максимальним в порівнянні з іншими народами (не нагадує сучасну еміграцію росіян?). Єдина Німецька держава виникла вже в часи підйому Пруссії при Бісмарку і одразу створила купу проблем всьому світу, намагаючи встигнути колонізувати максимальні території від Східної Африки до Східного Китаю. Саме подвійний крах спочатку Імперії, а потім гітлерівського Рейху призвів не тільки до величезних втрат серед німецького народу, а й масової міграції німців зі всієї Європи (в том числі, примусової) назад, до "ісконних" територій, до кордонів сучасної Німеччини.
5. І трохи футурології. Самі росіяни розуміють і часто обговорюють продовження дезінтеграційного процесу на території останньої імперії в історії людства.
Нездорова акцентуація Путіна на СРСР та побєдобєсії мають під собою одну основу - жах перед подальшим розпадом того, що зараз є Російською Федерацією. Він почався у 1992 році одразу після отримання незалежності республіками колишнього СРСР, з повстань в Чечні та Дагестані.
Російській владі вдалося двома війнами зупинити відхід Чечні, але зустрічна "кадировізація" Росії дуже дратує всі силові структури. Сьогодні єдність держави тримається особисто на Путіні, на побудованій ним системі противаг для збереження власної влади. Після його неминучої поразки у війні й відсторонення або загибелі, нові владні еліти вимушені будуть позбутися ліній напруги і відпустити, або надати максимальну автономію і легітимність не тільки республікам Кавказу, крім названих, а ще, як мінімум, Інгушетії, Адигеї, карачаєвцям та черкесам окремо або разом, калмикам. За ними на черзі: Башкирія, Удмуртія, Татарстан, та, можливо, інші поволзькі народи (ті, що не знищені русифікацією) - Бурятія, Тува, Якутія. Конструкція Федерації не втримається без цих частин. Впевнений, що розвідки західних держав не тільки спілкуються з лідерами майбутніх республік на території Росії, а й мають власні сценарії, що робити зі зброєю, в тому числі, ядерною, та величезною кількістю військових злочинців в РФ.
А поки - Україна переможе, бо вона єдина і свідомо підтримує ЗСУ, а не так, як в сусідній державі - задурені пропагандою виборці поки що продовжують підтримувати купку людей похилого віку, які намагаються довести іншим, що мають місце в історії, спрямовуючи на вірну загибель в сусідній країні молодь, яка б мала перспективи в мирному житті (не нагадує поразку СРСР у Афганістані?)
Слава Україні
Красовицький
