Такого ніколи раніше не було – це новий тренд ОРДЛО. Це кажуть закатуючи очі, з придиханням, зі здивуванням, панічно, роздратовано, агресивно чи навіть сумно. Такого ніколи раніше не було – це кажуть на ті зміни, які накрили ОРДЛО, як колись “темрява накрила ненависне прокуратором місто”.
Цих змін настільки багато, що мешканців ОРДЛО дратує будь яке порівняння та згадка про Україну та про життя, яке вони мали до війни.
Міста ОРДЛО так змінилися, що страшно. Реально страшно дивитися, хоч й віддалено, на смерть своїх міст. З них витікає життя. Протягом цих 10 років окупації з них витікає життя. Міста ОРДЛО задихаються від смороду, сміття. Єдине, що вільно зростає, забираючи все більше й більше землі, це кладовища. Ось там красота, вітер, квіти, багато нових пам’ятників з вигравіруваними на фото людьми у військовій формі. А ось у місті все більше амброзії, кущарів, сміття, великих куп сміття, яке лежить вже роками, розбитих вікон, закритих магазинів.
Такого ніколи раніше не було… Й жодного висновку, чому так сталося. Жодного.
От просто «ніколи не було», а чому так стало – тиша.
Ні, інколи мешканці ОРДЛО в критичній їх більшості, затягують ще одну цікаву «пісню»: «мы не этого хотели – нас обманули». Ну, тут теж без розширення думок. Що хотіли? Навіщо? Хто «обманул»? Чи вже забули, як бігли на «референдум» у 2014-му році, мріяли «путин нам даст». Тепер ОРДЛО виглядає зовсім не так, як мріяли проросійські мешканці цього краю.
Війна та росія вбили навіть тих, хто свято їм вірив. Такого ніколи раніше не було… Звісно ж не було, бо був мир, робота, поїздки на відпочинок, профілакторії з безкоштовним лікуванням, гарна робота на підприємствах. Десь було краще, десь гірше, але усі були живі, був мир, стабільність та розвиток.
Зараз у мешканців ОРДЛО жодної перспективи, окрім бути рабами та прислужниками окупанта. Більш того, все більше окупантів не схожі на тих омріяних та оспіваних «народом Донбасу» російських богатирів-велитнів, добрих, щирих, порядних.
Тепер ОРДЛО, це земля, де на одного місцевого жителя, умовно руського, бо критична більшість мешканців Донбасу вважає себе руськими людьми, не росіянами, а саме руськими, приходиться 9 багатонаціональних руських. Так росіяни називають бурятів, якутів, казахів, дагестанців, чеченців, осетин та інших мешканців своїх федеративних округів. Та вже й самі мешканці ОРДЛО називають себе «бурятська народна республіка».
Такого ніколи раніше не було… Ні, звісно ж Донбас був багатонаціональний й мультикультурний. Це пов’язано з високим рівнем розвитку промисловості. Ну, варто згадати, що майже усі підприємства Луганської та Донецької областей були побудовані німцями та англійцями.
Жили тут дружно й з повагою один до одного молдавани та білоруси, латиші та вірмени. Навіть корейці, китайці, індуси вільно почувалися на теренах східно-української землі, розвивали тут бізнес, осідали родинами. До війни. До того часу, поки критична більшість мешканців Донбасу не вирішили, що тут буде руський мир, російськи скрепи, російська духовність, російська культура та російські люди. Але тепер чомусь те, що тут відбудували мрійники, їх не влаштовує.
Одразу скажу, щоб не закидали, в цьому тексті відсутній шовінізм чи релігійна нетерпимість. Але є один нюанс. Як би усе, про що піде мова далі не було окупантом.
Такого ніколи раніше не було – саме так коментують місцеві мешканці ОРДЛО нещодавні події, які відбулися у Кадіївці (Стаханов), де під час святкування Курбам Байрану, святкове жертвоприношення мусульмани робили на автовокзалі в центрі міста, на очах дітей, пересічних мешканців, які так раділи колись засиллю кадировців та вітали їх, як «освободителей». Тобто буденно різали барана.
Ід аль-а́дха, ід аль-кабі́р, ід аль курба́н, курбан-байра́м — свято жертвопринесення, одне з двох головних свят мусульман. Свято починається після 70 днів закінчення посту урази, в день закінчення Хаджу та триває три-чотири дні. В ці дні майже паралізована робота громадського транспорту на росії та завмирає життя ОРДЛО.
В ці дні мусульмани приносять жертву, найчастіше це баран. Тому кров ллється річкою. Що ж, це традиції, інша релігія, якщо вона не порушує чиїсь права, то ми маємо це поважати.
Але, от питання до мешканців ОРДЛО: ви вбили українців, бо ми українські православні, католиків, бо це чужа вам релігія, баптистів, євангелістів, кришнаїтів, бо прагнули, щоб у вашому «раю» була єдина релігія – московський патріархат, й що, як воно жити у світі мусульман?
Ні, до мусульман питань не має, якщо вони не окупанти. Але є питання до росіян, які носяться з ідеєю абсолютної релігії – московського патріархату, скрепів, традиційних цінностей руської людини та усього того, за що вони вмирають тисячами, нав’язують іншим, не поважаючи ні інші релігії, ні почуття людей – як так сталося, що вбиваючи за свої духовні православні цінності, росія стала країною будізму та мусульманства?
Наразі росія стоїть на межі міжнаціональної війни. Тобто критична більшість православних за ці 10 років була замінена на критичну більшість мусульман. В цьому путіну допоміг дефіцит робочої сили на росії – оце дивно, бо ж на росії кажуть 140 мільйонів людей.
Однак, факт є фактом. Гастарбайтери–мусульмани, гастарбайтери-будисти перетворюються на корінних мешканців російських міст, у тому числі мегаполісів й стають рушівною критичною силою, яка на відміну від росіян-православних, є дуже організованою, ієрархічною та агресивною. Тому на росії все більше міжнаціональних та релігійних конфліктів, в яких міліція з народом, тобто з критичною більшістю та силою.
Наразі ОРДЛО повна копія росії. Православних, вірян московського патріархату все менше, а ось мусульман та будистів в ОРДЛО все більше.
Такого ніколи раніше не було? Так, не було. Була рівність та повага. В Луганській та Донецькій області з повагою відносилися до будь якої релігії та будь якої національності. Однак, війна якось змінила це й одна критична більшість змінилася іншою. Тепер ОРДЛО це здебільшого ісламістський світ. Й він не є толерантним до православних місцевих жителів. Такого раніше ніколи тут не було, кажете?
Так й на росії колись все було по іншому. Ну, питати, хто це зробив безрезультатно, бо, як ми пам’ятаємо, путін «геніальний стратег». Знищення росії та православ’я йде з шаленою швидкістю по його стратегічному плану. Але знову ж таки, й в цьому є нюанс, бо корінна релігія росіян, це язичництво, буддизм та іслам.
А от історія з Кадіївки, вона показова, як усі історії з ОРДЛО. Й вона зовсім не про іслам, жертвоприношення та бідного баранчика, не про свято, не про релігію, а про те, що люди не готові жити у цьому «руському миры» з жертвоприношеннями посеред міста. Й ось ці «такого тут никогда раньше не было» та «мы не этого хотели – нас обманули», вони зрештою про інше. Про те, що мешканцям ОРДЛО прийде час відповісти самим собі на ці мовчазні напівпитання-напіввідповіді й бігти з цього сюрреалістичного агресивного світу, бо сьогодні в центрі міста у жертву принесли барана, а завтра це будуть інші «барани», які у 2014-му своїми твердими головами відкрили ворота війні, окупації, та російському ІДІЛ.
