Це податки, робочі місця, логістика, ремонт, виробництво, ліки, обладнання, харчі, пальне. Якщо бізнес стає — стає держава.
Але бізнес не може існувати в середовищі, де базова інфраструктура зникла. Він може пережити один блекаут. Може пережити два. Але якщо блекаут стає нормою, якщо тепло стає лотереєю, якщо логістика дорожчає, якщо курс б’є, якщо ринок бідніє — бізнес не “долає виклик”. Він рахує арифметику і закривається.
І тут друга гниль: фіскальна. Бо навіть у такому пеклі держава не стає партнером бізнесу, а часто виступає хижаком: митні донарахування заднім числом, податкові блокування, “ризиковість”, штрафи, дзвінки “заплатіть наперед”. Тобто бізнес має виживати:
- у руїнах інфраструктури,
- у злиденному ринку,
- під обстрілами,
- і під пресом державної машини, яка хоче “план”.
Це не економіка. Це некроекономіка: держава намагається жити, коли вбиває те, що її годує.
Нових бізнесів у такому середовищі не буде масово. Старі підуть у тінь, релокуються або згортатимуться. І тоді держава з подивом скаже: “чому падають надходження?” А тому що ви знищили платника, коли він ще дихав!
