Підписання стратегічної угоди між США та Україною про створення спільного інвестиційного фонду для видобутку критичних мінералів — зірвано в останній момент.
Формально — через юридичні дрібниці. По суті — через брак довіри.
Американці вимагають повного пакета: і рамкову угоду, і технічний документ про фонд — одразу. Хоча раніше Трамп згадував лише саму Угоду.
Що змінилось? Чому американці захотіли більше? Що сталося за ці пару днів?
Зміна одна — вибори президента в Україні зняті з порядку денного.
Трамп більше не вимагає виборів. А отже, Зеленський може залишатися при владі ще якийсь час.
Це, безумовно, результат переговорів нового «золотого менеджера» — Свириденко, яка до цього вже умовила американців спочатку підписати просто меморандум і тим самим виграла трохи часу для Банкової.
Тепер наші перемовники просять підписати вже не меморандум, а одну «заяву про наміри» — рамкову Угоду, яка, до речі, ще 28 лютого обговорювалась в Овальному кабінеті.
А саму Угоду в ОП хочуть винести на превентивну (новий тренд в політиці Банкової — превентивність) ратифікацію в парламент.
Формулювання про “ратифікацію до підписання” не існує в міжнародній практиці.
Це політична вигадка, покликана перекласти відповідальність за Угоду на парламент і суспільство.
Пригадайте слова Зеленського в базиліці Святого Петра: «Я згоден, але зробимо трохи інакше...»
Фонд, який за певних умов мав би стати кроком у майбутнє, перетворюється на тест на лояльність. Але не державну — а особисту. Інакшого пояснення немає.
Американці хочуть ресурсну співпрацю з Україною.
Банкова хоче щось натомість...
І просто зняття виборів із порядку денного їй уже замало.
Банкова намагається через цю угоду укріпити свою роль у стосунках з Трампом — і після Трампа. Тому хоче гарантій.
Що стоїть за кулісами?
Торги — не за фонд, а за долю Зеленського.
Ні, не за дату виборів — бо це вже минуле. І навіть не про «нелегітимність» — ця тема втратила актуальність.
Час рухатись далі.
Видно, що Зеленський хоче розуміти:
✔️Чи буде збережено його вплив після зміни влади в США — якщо він залишиться при посаді, і навіть якщо ні.
✔️Чи отримає він політичну недоторканність — і якою вона буде, і чи виходитиме за часові рамки повноважень Трампа.
✔️Чи визнає Трамп його переговорним партнером — і тим самим маякне українському суспільству, що Зеленський «теж найвеличніший».
Але:
✔️Трамп не може гарантувати обрання Зеленського. Бо не голосує в Україні.
✔️Не може гарантувати й недоторканість — навіть після проміжних виборів до Конгресу 2026.
✔️І не хоче вести з ним справжніх перемовин із особистих причин — бо не вважає Зеленського частиною свого майбутнього порядку денного.
Зеленський шукає не угоду про мінерали, а спосіб залишитися у великій грі.
А шансів у нього обмаль...
Тому він і не може просто здати ресурси України американцям — коли у світі є інші потенційні гаранти.
Ви помітили, як раптом активізувалися друзі Сі і Путіна — прем’єр Індії та президент Бразилії?
Саме в день зриву підписання угоди вони заявили про поновлення своєї миротворчої місії.
Яка дивовижна випадковість.
Яке миле співпадіння...
Чим це усе закінчиться? Не знаю.
Я — аналітик, а не пророк.
Одне пораджу:
Дивіться крізь стіни. Іноді за ними цікавіше, ніж у самих стінах.
