Однак завжди дивлюся їх, зокрема "Тетралогію влади", бо митець вкладає у свої творіння нові, досі навіть не прогнозовані сенси, по-своєму трактує історичні постаті – Леніна, Сталіна, японського імператора Хірохіто.
Узагалі, — Сокуров, я б сказав, знавець природи й суті диктатур, їх людських вимірів, і його остання стрічка "Казка" (остання навсправжки, бо режисер оголосив про завершення кар’єри) – не виняток.
Інтерес до "Казки" підігріла ще й офіційна заборона міністерства культури Росії прокату сокурівського фільму. Тому глянути було, без сумніву, варто.
Щодо заборони, — то вона була прогнозованою. Хто ж наважиться випускати на масовий екран у країні, де панує диктатура, фільм про диктаторів? Хто у країні "переможної жовтневої революції" зважиться на показ хай "казки", але з промовистим визнанням: і Адольф Гітлер, і глорифікований знову Йосиф Сталін, і Беніто Муссоліні, зрештою, навіть Вінстон Черчилль, — були "дітьми" Володимира Леніна. Британський прем’єр, — в особливий спосіб; якби не Ульянов, то не було б мотиву, з яким цей переможець нацизму відчайдушно боровся і з комунізмом.
А перші троє легко визнають свого духовного "батька", бо ж направду вони "соціалісти", кожен на свій штиб.
Та суть фільму Сокурова – не тільки в такому собі відкритті, що всі біди XX століття родом з Росії. Митець переконаний, що диктатори (диктатури) повертаються, що "маси" (за поодинокими винятками) готові їх сприймати та приймати. Що брама до раю, попід якою блукають сокурівські персонажі, — не відкрита, а Ісус (епізодичний образ у "Казці") не може дати собі відповіді на сакраментальне: "Доки?".
Сокуров чітко вказує, що ми живемо в очікуванні "Темних часів" (якщо вже не там!). Це, — метафора з іншого фільму, знятого Джо Райтом, про того ж таки Черчилля часів нацистської тиранії в Європі. І для цих часів характерні не тільки диктатори, — ті, якими ми їх собі уявляємо, а й, кажучи по-сучасному, популісти. Не випадково Сокуров так ретельно виписує образ Беніто Муссоліні, — засновника італійського фашизму і, як на мене, чи не першого популіста в сучасній історії.
Я не знаю, можливо, це особисте враження, — але півнячий, задиристий, самозакоханий та самовпевнений італієць-нарцис, чомусь нагадав мені про іншого "героя" сучасності – Дональда Трампа.
Дуче проголошував: "Усе в державі, усе для держави й нічого поза державою", Трамп носиться зі своєю ізоляціоністською MAGA ("Зробімо Америку великою знову"). Дуче сибаритствував у своїх заміських палацах в оточенні розкішних жінок, Трамп теж (попри образ "свого хлопця") полюбляє схожі речі.
Сокуров акцентує на цікавій деталі: усі його герої розмовляють своїми мовами, але чудово розуміють одне одного (навіть грузинська Сталіна зрозуміла для інших).
Але в тому й трагедія людства, що часто воно залежить від дріб’язкових, інфантильних та вередливих персонажів, незалежно від мови, якою вони розмовляють, чи нації, а радше від гри долі, що викидає таких на поверхню влади…
На тлі зміцнення Вісі зла (Росія – Іран – Китай), де диктаторські режими вже давно сформовані, ще й настільки, що зважилися кинути виклик глобальній демократії, Трамп може зіграти роль сучасного Нерона, або ж, як у фільмі Сокурова, спалити вітряк, з яким ще від часів Сервантеса воювали мрійники. Його (Трампове) бажання зруйнувати НАТО ще за минулої президентської каденції, повертається жахливим сном до нинішніх європейських політиків. І ось уже The New York Times пише, що європейські посадовці здебільшого не знають, як поводитися з Трампом, окрім повернення до попередньої гри лестощів. Очікується, що менші країни, які більше бояться нападу Росії, намагатимуться купити милість Донні.
Україна у випадку перемоги рудої американської бестії ризикує втратити не тільки підтримку США, а й спантеличених, знезброєних та розгублених європейських партнерів. Про "український вектор" трампізму промовисто свідчать слова, сказані днями Дональдом Трампом-молодшим виданню Newsweek: "Немає більше великих воєн, немає більше фінансування військово-промислового комплексу! Для тих з вас, хто ідіоти, Україна програла цю війну досить давно, ми просто тримаємо їх на системі життєзабезпечення з нескінченними грошима!".
… "Казка" Сокурова може стати зловісним прологом нових "Темних часів". І хто зна, — чи втративши осердя спротиву диктатурам на берегах Потомаку, сучасна цивілізація не стане свідком того, як брама раю відчиниться перед демонами зла?
