На Каннському фестивалі виступає хароший рускій режисер, який закликає підтримати морально і матеріально сім'ї загиблих російських окупантів. Оргам фестивалю і публіці особливо не муляє.
Я впевнена, що українці, які мають свої заходи у рамках фестивалю, дадуть гідну відповідь. Але також підозрюю, що в Україні їх за це не похвалять
А навпаки, закидають брудом за те, що виступали на сцені, яку перед тим топтав ногами російський спікер.
Друзі, будь ласка, зрозумійте. Щоразу коли ми гордо виходимо геть і гримаємо дверима, ми лишаємо поле бою за росіянами. У Європі і світі досі "не все так однозначно". Як тільки ми припинимо про себе нагадувати і кричати про злочини росіян, тихою сапою, але дуже швидко, події у Бучі стануть "інсценізацією".
Росія виділяє величезні, неспівмірні кошти на брехню про Україну. Єдине, що ми можемо протиставити - це власний голос при кожній нагоді.
Зараз ми з Ірою збираємося у Польщу і Чехію на ряд літературних фестивалів. Чесно, я навіть не дивилася, чи будуть там у меню російські автори на інших подіях. Сподіваюся що ні, тому що організатори все таки із дружніх нам країн. Може і неправильно, але взагалі не подумала про таку можливість - тут їх нема, і якось підсвідомо виникла думка, що і ніде нема.
Але от по Каннах бачу, що вони всюдисущі, і що також можуть приходити на самі заходи як глядачі для створення "картинки" і для провокацій.
То що робити? Моя думка така: незважаючи ні на що, на наших презентаціях максимально відверто і дохідливо розповідати іноземцям про війну в Україні.
