Наступного року для стримування російської агресії Україні потрібно хоча б $100 млрд зовнішньої допомоги. Однак обіцяного нам фінансування вистачить лише на квартал. Розберемося, де Києву брати гроші, тоді як Кремль готується вкинути у "топку війни" ще $160 млрд
2026 рік з усією невблаганністю експресу, що прямує на проміжну станцію, висуває на порядок денний сакраментальне питання: де брати гроші на ще один рік війни, якщо Україна не підпише пропоновану США мирну угоду з Росією.
Суверенітет в нинішніх умовах — це дуже капіталомістка властивість національної економіки. Суверенітет потребує великих грошей, як технічне обслуговування коштовної іномарки.
Політолог Вадим Денисенко а своїй сторінці в Facebook логічно зауважує:
"Після оприлюднення угоди [прим. проєкту] стало зрозуміло одне: розмороження російських активів європейцями просто неможливе. А це означає, що грошей на 2026 р. нема.
Якщо коротко:
- Угода, навіть, якщо вона не буде підписана передбачає часткове розмороження (передачу в фонд відновлення України) цих самих активів добровільно росіянами. Відтак я не вірю, що Бельгія (головний тримач резервів) піде на те, щоб розморозити їх зараз примусово.
- Угода передбачає розморозку $100 млрд із $300 млрд. Я не здивуюся, що росіяни запропонують ЄС розморозити додаткові $100 млрд під "відновлення" України для ЄС і тим самим "купити" їх.
- Україна з 01.03.2026 не має грошей на більшість своїх потреб. І вирішити це питання можна лише за допомогою європейців (читай пункт 2).
Розповіді про те, що ці гроші можуть піти на відновлення — міф. Нам на наступний рік потрібно додаткові $70 млрд для покриття дефіциту бюджету. Навіть без війни ця цифра буде $50 млрд. Іншими словами — це гроші на латання дірок.
Схоже, зараз не стоїть питання, підписувати чи ні. Стоять питання виключно про те, чи вдасться скорегувати цю угоду-ультиматум і коли та хто її підпише".
У цій статті ми в подробицях розглянемо державні фінанси України з акцентом на доступних сумах у 2026 р.
Але перед цим зробимо невеликий відступ, щоб подивитись "по той бік війни", тобто на бюджетний процес РФ, адже критично важливо порівняти потенціал сторін.
Основний акцент санкційного тиску Заходу спрямовано на нафтогазовий сектор РФ.
Але саме його питома вага в структурі російських бюджетних доходів неухильно знижується. І що сильніші санкції — то падіння частки глибше.
Тобто нинішня модель санкцій, з одного боку, обмежує сировинний сектор РФ, але з іншого, хоч як це парадоксально звучить, формує резистентність бюджету ворога до зовнішніх шоків у вигляді зростання доходів несировинного сектору (ненафтогазового).
Доходи російського федерального бюджету в наступному році становитимуть до $500 млрд, менш як 20% ВВП.
Росіяни прямують до пропорції 20/80 у структурі бюджетних доходів між нафтогазовою та несировинною компонентами. У 2026 р. вони близько підійдуть до цієї мети: очікується, що ненафтогазова економіка дасть 78% доходів федбюджету.
Для порівняння, 2013-го цей показник становив 45%, а напередодні повномасштабної війни — трохи більш як 60%.
Отже, вже скоро частка нафтогазових доходів Росії становитиме лише 22%.
При цьому дефіцит бюджету невеликий — менш як 2% ВВП (завжди для розуміння бюджетної кризи дивіться на цей показник).
Навіть якщо прибрати всі нафтогазові доходи — дефіцит бюджету РФ збільшиться до 8% ВВП (хоча він може увійти в діапазон 8–15% ВВП, бо залежність тут нелінійна).
Зайняти на внутрішньому ринку в РФ планують наступного року приблизно $60 млрд в еквіваленті. Номінально — у рублях та юанях.
Роловер досить високий: лише 30% залучення йде на погашення старих боргів, тобто 70% піде на покриття дефіциту бюджету.
Ми вже писали про три "дари смерті" у разі фінансування військових витрат. Це джерела, які запускають процес бюджетної та економічної деструкції.
До них треба віднести:
- тривалу пряму емісію покриття дефіциту бюджету;
- значне залучення зовнішніх боргів;
- різке підвищення податків у всій лінійці.
