1. Сі. З одного боку, він (як головний світовий експортер) чимало втрачає від уповільнення темпів розвитку глобальної економіки. Але компенсує це дешевими ресурсами, котрі московити змушені йому продавати на його умовах. Також він перетворив Росію на свого повного економічного й політичного васала. І роль його як суверена, від якого завершення війни залежить трохи більше, ніж повністю, дає йому серйозні політичні важелі на глобальній карті.
2. Путін. Провал «СВО» зробив його ситуацію дуже вразливою. По-перше, пасіонарні шовіністи не сприймуть компроміс із Україною й це створить серйозні проблеми його владі. По-друге, навіть відміна санкцій не допоможе швидко відновити економіку, яка настільки перебудована на військові потреби.
3. Зеленський. Як іронічно, що передвиборча брехня про Порошенка, який «не зацікавлений закінчувати війну, бо наживається на ній», стала реальністю по відношенню до самого Зеленського. Справа навіть не в мародерстві (хоча й воно грає роль), а в тому, що закінчення бойових дій і наступні вибори означають для нього слідство й неминучу тюрму по довгому списку обвинувачень. Особливо, за саботаж підготовки до ворожого вторгнення.
Ось такі короткі висновки через 4 роки
