Моя перша поїздка в Європу була в 2004 році. Я ще працював у КВУ і ми поїхали з колегами на вибори Президента Сербії. В нас було трохи часу подивитися країну і ми відвідали кілька сербських міст. В місті Новий сад ми зайшли до кав'ярні, замовили пива та почали щось обговорювати між собою українською та російською мовами. До нас підійшли молоді хлопці та дівчата та спитали - звідки ми? Виявилося, що то були студенти з Австрії , Німеччини, Словенії та Угорщини. Один з них вчив російську мову і не міг зрозуміти, якою мовою говоримо ми. Ніби й російською, але є слова, які він не зрозумів. Отже вони поспорили, з Польщі ми чи з України?
Виявилося, що студенти приїхали в Новий Сад на концерт. Бо тут завтра буде виступати Іггі Поп. В провінційному містечку з населенням в 300 тис буде виступати Іггі Поп!!! І ця молодьож просто так сіла на автобус за 10 євро та поїхала на концерт.
Потім вони показували фотки, як вони тусили на концертах та рокфестах по всій Європі. Ділилися враженнями та запрошували нас на фестиваль Сігет, який мав відбутися в Будапешті вже за кілька тижнів.
І от я, вже два роки, як закінчив універ, для якого музика - це цілий Всесвіт, для якого найбільшою пригодою була поїздка в Київ послухати Чайф на Майдані в 1999 році. Я слухав їх та відверто заздрив. На скільки вони вільні. В них немає кордонів, ані географічних, ані мовних. З брудними рюкзаками вони об'їздили півсвіту. Вони - діти Світу, в той час як для мене єдиними іноземцями протягом студентських років були араби Хайкель Мірі та Луаті Бадер, що вчилися з нами та навчали мене арабськім матюкам.
Завдяки вільному пересуванню Європою, всі вони мультикультурні, мультиязичні, вони спокійно будують плани на майбутнє життя, не обмежені роботою на "Запоріжсталі" чи "Мотор-січі", як пропонували мені після закінчення запорізького Вишу. Для них відкрита вся Європа. Їм вже не потрібен час на адаптацію в іншій країні. Вони вже адаптовані. Вони вбирають в себе різні культури, звички, правила, стиль життя. Вони ніколи вже не захочуть жити нижче того рівня, який вони бачили. Вони ніколи не погодяться на диктатуру, ніколи не погодяться на соціальні подачки в обмін на їхні голоси, ніколи не будуть мріяти про гарантовану державою бідність за умови "стабільності".
Я дивися на них і мріяв - от би наша молодь могла так само вільно подорожувати. Хай би вона подивилась, яким може, а головне - має бути життя людини. Це ж зовсім різний вимір. Після таких поїздок ніхто з них не піде на політичний мітинг за 200 грн., не продасть голос на виборах, не поведеться на хєрню в стилі "проголосуйте за мене і я зроблю для вас все безкоштовним". Їх вже неможливо буде ошукати, впарюючм їм дічь про "братські народи" та "могутність Радянського союзу". Ці молоді люди будуть реально змінювати країну. Саме тому проти Безвізу так завзято виступали вітчизняні популісти та адепти "руцкого міра". Бо їм не потрібні вільні та свободі. Їм не потрібно, щоб старші люди слухали від своїх дітей як може та як має бути. Бо з 11 червня вони неминуче вимиратимуть, як клас.
І рівно через 13 років моя мрія збулася!!! Україна отримала Безвіз. І тепер я щіро та по-доброму заздрю нашій молоді. Вони матимуть все те, чого не мало моє покоління.
Шануймося, Хунта!
Денис П'ятигорець
