Роботи тупо непочатий край. Та піди хоч в одне "переселенське гетто" в Запоріжжі, Дніпрі чи Словʼянську, та йоп твою мать. Поговори з людьми. Просто курва сядь і поговори з тою дитиною яка може українську чула лиш в ящику. Потримай її за руку. Відчуй глибину тієї прірви з якої вилізли десятки тисяч наших співгромадян. Поплач з ними. Поїж з ними тої не свіжої булки, давись нею але їж, подивись в ті очі. Очі в яких нема ніхуя, ні минулого ні майбутнього, а тільки черги за теплими сніданками і речами дитині на зиму. Так так, отам біля катедри, стань з ними в чергу, розговори любу з них. Приготуй їм чаю. Залізь в їхню шкіру і душу.
Ти ж хочеш українізації. Хочеш? Чи хочеш помсти російськомовним?
Тут треба визначатись. Бо одночасно і те і те не вийде.
Збери їх в любому кафе, 20 жінок з дітьми які бавляться чужими подарованими іграшками. Візьми їм кави з пляцками. Чи льодів і цукрів файних. Повийобуйся трішки врешті решт. Але акуратно і філігранно. Потім відмотай назад, дай себе трошки пошмагати докорами і переселенською іронією.
Проведи лагідний майстер клас української мови під жарти і смішки панянок і оточуючих. Це ж знімуть і завірусять на тік ток як Іра з академічної гарпії раптом перетворюється на просту і ніжну українку яка помагає своїм співвітчизникам ні, не тільки краще говорити українською, а жити блять. Жити між уламками минулого і сьогодення та картковим будинком майбутнього. В якому ніхто з нас не був і ніколи не буде ідеальним.
Здавалось такий момент. Можна вистрілити в зовсім іншому амплуа. Та обіграй якось смішно свій колишній зашквар з іменами дітей в садочку. Віруснись в мережах. Їзди по країні. Помагай людям повернутись не тільки до рідної мови, але і до життя. Приїдь в той сраний університет в Дніпрі де викладачі проводять лекції російською, поговори з ними. Поможи, покажи, навчи. Помири всіх. Внеси хоч один кварк впорядкованості в наш вічний хаос боротьби і розбрату.
Ні блять. Треба всіх взяти і обісрати, обізвати, все розтрощити, поламати, наплювати на все, збільшити ентропію і ненависть всіх до всіх, розтоптати все своєю пихою, всіх посварити і розплодити ненависть яка і так кожного з нас пожирає з середини. І пожирати почала ще більше і швидше з 24 лютого. А потім якась почвара приходить і пише мені, що вкраїнці знову дурні бо Орлицю викинули на смітник, а через ту ненависть до неї пожираємо один одного.
А хто блять плодить ненависть? Хто ця загадкова істота?
Ірина Дмитрівна блискучий фахівець і науковець. Вона розвалить любого хто сяде з нею дискутувати на більшість тем по історії, літературі, релігії і культурі. Я це говорив весь час і не відмовлюсь від цих слів ніколи.
Але іронія в тому, що така людина настільки не пластична і через свою пиху, невміння себе продавати заради вищого блага, вона також може розвалити і той мовно-історичний консенсунс в якому зараз перебуває наша не ідеальна нація. А без консенсусу розвалиться і східний фронт після чого розвалиться наша Держава.
Ми надто багато ригнули кровʼю і кишками щоб дозволяти собі такі експерименти.
Надто дохуя "Марсових полів" по наших містах і селах. Полів на яких денно і ночно виють матері, жінки і доньки. Виють на хрестах з темними очима і чорними головами.
Вибачте, але ми вже заплатили оверпрайс. А ще скільки розплати попереду і після.
