Американці не могли не бачити підготовки до старту 3-4-х ступеневої 20-метрової 50-тонної МБР, яку потрібно тривало готувати до запуску з неясною начинкою боєголовки.
До того ж після зміни Путіним «Ядерної доктрини» з правом наносити удар по неядерній Україні лише тому, що її підтримають ядерні держави й вона реалізує своє законне право на самооборону, обстрілюючи воєнні обʼєкти на території Росії.
Тим більше відрізнити її з Космосу від «Тополь-М» та «ЯРС» точно неможливо. Путін, ще більше, використанням МБР для удару по Україні, переконується, що Вашингтон абсолютно не готовий прийняти його виклик, в якому він постійно підіймає ставки.
І він знову досягнув своєї мети – пришвидшити процеси капітуляції України.
Росія виснажується значно швидше, аніж песимістичні прогнози фінансово-економічної команди кремлівця. Воєнна допомога Україні близька до паузи. Байден зосереджений на врегулюванні війни й досягненні якогось мирного процесу на Близькому Сході, де він має помітні успіхи ще до завершення своєї каденції. Українська тема під різними приводами гальмується.
Можливо, після зустрічі з Трампом він не наважується перейти якісь червоні лінії республіканця, які той міг і не встановити, але, за звичкою, про них натякнути. В обмін на спокій і традиційний комфорт президента у відставці.
Одночасно параметри мирних договорів між Ізраїлем, Ліваном/Хезболлою створюють для Трампа серйозний барʼєр.
Ізраїль, володіючи повною воєнною перевагою, воюючи проти визнаної терористичної організації, не ставить на меті умовою завершення війни не тільки ліквідацію, знищення навіть воєнного крила Хезболли, але й не планує жодної анексії ліванської території.
Він висуває лише достатньо розумні та обʼєктивні вимоги для створення безпеки своїх кордонів з Ліваном, не змінюючи його державність, політичну систему, і контролюючи домовленості між місією ООН та ліванською армією. Путін вимагає реальної ліквідації української держави, як міжнародного субʼєкта.
Це може виявитись неподоланним викликом для Трампа і його команди. Тим більше на тлі успішного проєктування Кремля з демонтажу демократії в Грузії.
Росія перетворила її у формальний домініон, продовжуючи й не закінчивши війну з нею з 2008 року.
Вона підсадила в тіло слабкої, емоційної й протирічної грузинської демократії майже класичного паразита, як біологічну зброю. Зеленооку осу, яку пересадила в грузинське сонечко, що виростило в собі як зомбі російські личинки, які зʼїдають тіло Грузії.
Вона відключила нервову систему молодої державності, яка ще вчора планувала стати членом ЄС і НАТО, і знищила імунітет власного виживання.
Подібний сценарій, не сумнівайтесь, готується і для України, якщо вона капітулює на умовах Путіна. Російсько-українські олігархи прийдуть до влади й оголосять про припинення курсу України в євроатлантичні структури.
