Те, що виголошує Путін про Польщу зараз, зовсім не лягає у традиційно російські наративи щодо так званої "Волинської різні", точніше – трагедії, за якою дуже добре простежується радянський слід. Зазвичай, у липні московські пропагандисти зосереджували зусилля і ресурс для підживлення настроїв польських реваншистів з маргінальних середовищ, усіх цих "кресов'яків", "малопольських бунтів", "кукізів" тощо. Цьогоріч все інакше: у Кремлі зрозуміли, що це не працює, тому Путін ні сіло ні впало взявся озвучувати власні, доволі екзотичні інтерпретації польської історії.
Вийшло, як завжди. Якщо раніше бункерний "історик" розповідав про те, що "Україну створив Ленін", то тепер "батьком Польщі" у його версії постає Сталін. Усе зводиться до старої пісеньки про те, що Росія, мовляв, "до Путіна" (а як же інакше, тільки він – державник і провидець) невиправдано пороздаровувала купу земель, які тепер годилося б забрати. "Саме завдяки Радянському Союзу, завдяки позиції Сталіна Польща отримала значні землі на Заході, землі Німеччини. Це саме так, західні території сучасної Польщі – це подарунок Сталіна полякам", - розповідає "жалюгідний кремлівський зануда" (вислів уповноваженого уряду Польщі з питань безпеки інформаційного простору Станіслава Жарина. – Авт.), ведучи до того, що якби не Росія, то поляки досі не мали б своєї держави.
Звісно, російський диктатор воліє помовчати про участь імперії у трьох поділах Речі Посполитої, коли власне поляки втрачали свою суб'єктність, про втоплене у крові повстання під проводом Костюшки, про злочинне стояння на Віслі радянських армад у той час, коли нацисти буквально випалювали непокірних варшав'ян у 1944 році.
Звісно, його згадка про "подаровані" західні землі – то каністра бензину у полум'я маргінальних скандальчиків поляків з Берліном довкола компенсацій за Другу світову війну. На цю провокацію одразу відреагували у польському МЗС, заявивши таке: "Це питання, яке ми разом з нашими союзниками ніколи не залишимо поза увагою. Якщо хтось у Росії має ілюзії, що під впливом такого роду провокацій позиція Польщі або наших союзників зміниться, я думаю, що їх слід вилікувати від цих ілюзій".
І звісно, — натяк на перспективу польської "анексії" Західної України, — це свідома провокація, покликана спотворити мету і діяльність спільного військового формування УкрПолЛитБат. Останнє до слова, чомусь саме зараз (бо міжнародний батальйон, якщо мені не зраджує пам'ять, створено років з десять тому), "прокинуло" і білоруську маріонетку Кремля. На зустрічі з "куратором" у Санкт-Петербурзі Лукашенко поскаржився на невгамовних вагнерівців, які, за його словами, "просяться на екскурсію до Варшави та Жешува". Але його "жалі" більше скидалися на якусь гопницьку браваду, за якою і бажання спровокувати такий похід, і усвідомлення перспективи отримати за це по пиці. Чи, може, Луку гризе заздрість до Соловйова, з його невгамовними філіппіками атакувати Львів…
Зрозуміло, що від двох блазнів-диктаторів можна очікувати будь-чого. Тим паче, що останнім часом ні Путін, ні Лукашенко демонструють неспроможність утримати в руках віжки процесів, які відбуваються у так званому "союзном гасударствє".
Якщо у самій Росії центральна влада впала у ступор під час "потішного походу" Пригожина на Москву, то де гарантія того, що якийсь напівконтужений польовий командир "музикантів" не захоче випробувати нерви польських прикордонників. Як це було недавно під час спецоперації ФСБ з колонами мігрантів-екскурсантів у ЄС.
Зрозуміло, що такі витівки "добрих сусідів" під час виборчої кампанії, яка триває у Польщі, можуть певним чином повпливати на її перебіг. Однак, як засвідчують повідомлення у тамтешніх ЗМІ, поляки добре розуміють, звідки чигає загроза, і до чого їм слід бути готовими. А ще – більшість з них усвідомлюють роль України та її Збройних сил, що є надійним заборолом Європи перед фантазіями кремлівського та мінського бандитів.
