Напишу ще раз на цю тему, бо вона важлива.
По стрічці несеться хвиля про можливі обстріли України Росією. І пишуть, що це не просто обстріли, а «мста і возміздя». За літаки, та за міст. Мовляв, розізлили Путіна.
Не буду тут розводиться про меншовартість, та малоросійство. Не на часі.
На 80 відсотків це - вороже ІПСО.
А на 20 - ми знаємо, що у нас і своїх «корисних довбнів» не бракує.
Значить так:
По-перше, Росія зробить будь-яку підлість, яку тільки зможе «обладнати», незалежно від всіх наших спецоперацій. Вона не перестане й не зупиниться до кінця війни.
По-друге, ніяких ударів «у відповідь» Росія не завдає.
Приводи для своїх ракетно-дронових злочинів вони придумують постфактум. Вони будуть це робити навіть тоді, коли ми складемо руки, та будемо мовчки чекати милості від природи.
По-третє, зменшити кількість обстрілів зможе не Трамп, не Путін, не стамбульські переговори, а успішні дії Збройних Сил України, СБУ та всіх сил оборони. Системне, планомірне, невблаганне знищення російських літаків, ракет, складів боєприпасів, заводів ВПК, нафтобаз, штабів - це єдиний праведний і вірний шлях!
По-четверте, операція «Павутина» і підрив мосту - це унікальні операції СБУ, яким немає аналогів у світовій військовій практиці. Ми маємо цим пишатися довіку. Навіть в ЦРУ та в Моссаді аж роти пороззявляли від захвату, креативності й зухвалості українців.
Ну, й зрештою.
По-п'яте: ми таки переможемо в цій війні. В цій війні, в якій ми не мали жодного шансу.
Днями я рандомно порівнював українську мазану хату та російський сарай.
Бачу, потім, цю тезу підхватили якісь раша-блогери, і згадали казку про трьох поросят. І про будиночки з соломи, дерева та каменю. Мовляв, Україна встигла побудувати хату з дерева, але в Росії - кам'яний будинок...
Хай собі пишуть. Вони ще не втямили головного.
Україна - не поросята.
Україна - вовк!
