Помітив, що у багатьох людей існує переконання, що у владі працюють професіонали, які мають більше інформаціі, бачать все згори.
І одна частина цієї більшості вважає, що вони можуть змінити, але не хочуть, бо ціль тільки вкрасти.
А друга частина, яка підтримує дії влади, рахує що звичайний пересічний громадянин просто не може оцінювати роботу чиновників зверху, бо не знає так багато як вони.
Знаєте, я колись теж так думав, аж поки мені не довелось заглянути за куліси цього спектаклю. І знаєте що я там побачив? Побачив таких самих людей, які вірять чуткам. Будують власні теоріі на здогадках. І серед них можна рідко зустріти того, хто може вразити глибиною своєї думки.
Так, в них може бути більше доступної інформаціі, але перебільшувати цей рівень також не варто. Вони теж багато чого не знають і не розуміють. І часто навіть не можуть правильно інтерпретувати доступну інформацію.
І тут я хочу процитувати слова з книги Джеффа Малгана, професора державної політики:
«Уміння мислити і діяти стратегічно властиве далеко не кожному правителю. Чимало їх — середньостатистичні без якихось талантів люди, які обирають лінію найменшого опору. Деякі з державних діячів покладаються виключно на інтуїцію (з усіма перевагами та недоліками такого підходу). Хтось, подібно до Індіри Ганді та Рональда Рейгана, уважно прислухається до порад астрологів. І нарешті, чимало тих, хто дотримується якоїсь ідеології.
Крім того, всі уряди зазнають певного тиску, що змушує їх віддавати перевагу вирішенню тактичних завдань на шкоду стратегічним. Шалені суперечки політичних конкурентів легко затьмарюють довгострокові цілі. Міністри та чиновники з невеликим терміном перебування на посаді схильні уникати важкого вибору та необхідності навчатися на помилках. Вони недооцінюють майбутнє в бувальному сенсі цього слова.»
