Російська ментальність поставала на твердженні «Москва – третій Рим і четвертому не бувати».
Це було ще в царствування Василя Івановича ІІІ, батька Івана Грозного.
Василь був народжений Софією Палеолог, племінницею останнього візантійського імператора.
Типу, по жіночій лінії московські князі були потомками візантійських імператорів, а значить, мали право йменуватися царями (цезарями).
У сердешних на цьому тлі кукуха і полетіла.
Але Москва вибудувала цікаву концепцію, яка дозволяла їм розвиватися і поглинати інші народи. І, особливо, іншонародні еліти.
У римлян часів республіки римлянином треба було народитися. Так само було у елінів, персів, євреїв. Нині у курдів чи нохча.
А московітом можна було стати. Так само – як і китайцем. Веди себе як китаєць – і ти китаєць. А очі – через перехресні шлюби – за кілька поколінь - підправляться.
А на Московії, щоб стати московітом достатньо було вірити у формулу – Москва – третій Рим і служити цьому. І ти – свій, тебе приймають.
Твоє походження до уваги не береться.
На цьому власне і постала Московія, яка потім спіонерила наш етнонім, змінила його з Русь на Росія і таким чином заявила права на все наслідство Русі.
І тут дивний парадокс. Самі масквічі ( і у самій Масквє, і в глибинці) тих часів (як і зараз) були дуже великими ксенофобами. Вони недолюблю/вали/ють *ахлов і *ачєй, піндосов і гейропейцев.
На рівні обивателя.
А от держава охоче залучає усіх іноземних експертів до управління державою.
Тому повно прикладів управління імперією та творення її культури татарами, українцями, євреями, німцями. Та ким завгодно.
Але умова для кар’єри – щоб стати заступником в Адміністрації президента Росії ти маєш відгукуватися не як діди – на Дмитро КозАк. А на Дмітрій кОзак.
І на своїх колишніх співвітчизників говорити не українці, а укрАінци.
Але таким нехитрим способом імперія акумулює в собі пасіонаріїв, які відірвалися від своїх етносів. Вона їх інкорпорує. І посилюється за їх рахунок. І їх потомків. Отримує свіжу кров – поки провінція спивається.
Схожим чином постала і Америка. Це теж плавильний котел для різних етнічних компонентів.
Але там усе вариться на бульйоні американської мрії – а тут – на зверхності. Але не арійської, національної зверхності. А державної.
Пофіг, ким ти народився. Важливо – ким ти став. Це Америка.
Пофіг, ким ти народився. Важливо – как ти родіну любіш? Как єйо врагов нєнавідішь? Це Росія.
Ну, місія українців скромніша. Народився українцем? Хочеш ним залишитись? Маєш заткнути пельку імперії.
