Сьогодні, коли суспільство застигло в очікуванні змін в політичному керівництві країни, яка вже тривалий час є одним з головних геополітичних гравців, я чомусь згадала, що без уваги залишилася одна важлива тема й треба про неї написати.
Історичні дати, про які ми забули. Їх, правда, багато, то не знаю, чи огляну усі, але почну з найважливіших. Бо ці дати, та події, які пов’язані з ними, вони, як би це сказати, «касандрівськи», промовисті й аналітично важливі, бо вони про нас, світ, ось цих геополітичних гравців. Немов історія стукає у двері й показує: агов, друзі, погляньте, це все було, зробіть висновки.
Геополітика взагалі цікава штука, як й сама історія. От з одного боку, оці історичні події про які я хочу написати й не стосуються нас особисто, а з іншого, з іншого усе в цьому світі пов’язано настільки, що ефект «доміно» можна очікувати навіть зрубав одне дерево у лісі. А от як починаєш пригадувати та аналізувати, жахаєшся, бо майже усі російсько-світові події, які відбувалися з часів срср та у період існування сучасної росії, настільки пов’язані з нами, немов всесвіт утворив події тих часів, щоб нашептати нам застереження й підготувати нас. А ми не чуємо!
Насправді, як би усі ці події проговорювалися щороку у міжнародній спільноті та ЗМІ, як би їх згадували та аналізували, то можливо б… Хоча, я вже й не знаю чи можливо зупинити війну, бо це вже стихія, яка захопила багато людей.
Все більше росіян з диких, занедбаних російських глибинок прагнуть заробити на війні. Кремль кожні три місяці підвищує одноразову виплату за підписання контракту. Все більше жінок росії роблять усе, щоб відправити чоловіка чи сина на «сво», та заробити на ньому грошей. Байдуже – це буде поранення, безвісті чи загиблий, аби платили.
Все більше військових росіян не тільки не шкодують про зроблене, а мріють про подальші вбивства та мародерство. Все більше політичне керівництво росії обмотує себе павутинням безвиході й єдине, що вони можуть запропонувати, це війну, бо будь яка зупинка знищить їх самих.
На росії, до речі, теж не згадують про події днів минулих, хоча мали б пишатися, як у них прийнято «повторим», «деды воевали», напевне через те, що у кожному початку вже закладено кінець й це там дуже сильно розуміють.
З усіх історичних подій, мене на ось цей час зачепили кілька, що просто волають історичним «касандруванням». Взагалі нам треба проговорити усі війни, які починала росія чи срср. Й знаєте чому? Бо у цих війнах відповіді про стратегію, тактику, й навіть закінчення війни.
Бо у всіх радянсько-російських військових злочинах дуже багато однакового. Як приймалось рішення, як велося захоплення країни, як працювала пропаганда.
Ви ж пам’ятаєте, як захопили Прагу? Так, це перша подія та дата, про яку я б хотіла поговорити.
О другій годині ночі 21 серпня 1968 року радянський пасажирський літак Ан-24 запросив аварійну посадку у празькому аеропорту Рузині. З нього вийшли «ихтамнеты» й захопили Прагу. Диспетчери дали добро, літак приземлився, з нього висадилися військовослужбовці 7-ї гвардійської повітрянодесантної дивізії, дислокованої в Каунасі. Десантники під загрозою застосування зброї захопили всі об’єкти аеродрому та розпочали прийом транспортних літаків Ан-12 з підрозділами десантників та військовою технікою…
Окупацію Києва росіяни намагалися провернути захопивши аеродром у Гостомелі. Усі війни срср чи росія починали зранку чи у ночі, коли люди сплять.
Чому срср здійснив військову агресію відносно Чехословакії? Бо ті захотіли порвати усі зв’язки з комуністичним режимом й стати вільними. Чому росія напала на Україну? Бо ми захотіли стати вільними та порвати усі зв’язки з росією та комуністичним минулим й майбутнім.
Які наративи тоді використовував комуністичний терорист? Захист національної меншини, інтернаціональна допомога, захист народу від впливу загниваючого Заходу.
Які наративи використовувала росія для виправдання нападу на Україну? Ті ж самі.
Що зрештою отримав срср? Трошки виграв, то да, було таке. Але згодом отримав народні повстання та знищення комуністичного режиму, бо так й не зміг утримати своїх «буратін» у владі.
Колективний Захід отримав понад 70 тисяч біженців. Чехи та словаки, отримали загиблих, поранених та історичний урок від «братьев россиян». Чи отримав тоді срср покарання від міжнародної спільноти та чи заплатив за свої злочини? Ні, бо світ толерував, пробачив, закрив на це очі.
Кожен раз за злочинами диктаторів спостерігав світ та сильні геополітичні гравці, які б могли. Могли б накласти санкції, викинути срср чи росію з міжнародного бізнесу, впливу, перестати потискати руки вбивцям.
24 грудня 1979 року радянський союз вдерся в Афганістан і за 10 років війни вбив до 2 мільйонів афганцев, а також винищив понад 15 тисяч радянських громадян, а 53 тисячі зробив каліками, але, як ми розуміємо, це «офіційні» цифри, які можна множити на три чи на п’ять, бо секретність у якій перебувала інформація щодо втрат срср в Афгані, говорить про те, що російський вислів «у нас потерь нет», прийшов саме з тої війни.
Різні дати, різні країни. Злочинець один.
Зло одне й це зло досі не покарано за жодний зі злочинів, бо срср чи росія, це звичайний фашизм, диктатура, яка не може жити не вбиваючи.
10 років війни в Афгані радянські люди вірили, що там вони захищають вітчизну. На чужій землі де їх вважали окупантами. Це їх не дивувало. Зараз росіяни вірять, що в Україні вони захищають росію, (родину), вітчизну й вони не окупанти.
До цього вони вірили в «настамнет», та навіть в «у нас потерь нет», далі будуть вірити в щось, що скаже їх телевізор.
Знаєте скільки злочинів, вбивств, згвалтувань здійснили воїни радянської армії в Афгані? Ні, ми можемо тільки здогадуватися. Та й то, після Бучі та повномасштабного наступу. До цього навіть гадки не мали.
Я от знаю багато людей, які до 2022 року не здогадувалися, що своя «Буча» була у 2014-му в кожному місті на Луганщині та Донеччині. Я писала про це, а мені не вірили. За 10 років окупації ОРДЛО там траншеї-могили розкидані по усім степам.
12 квітня 2014 року російські найманці під керівництвом Гіркина захопили Слов’янськ й те, що там відбувалося досі вганяє місцевих жителів у стан ступору й холодний піт лише згадуванням цих подій.
От й ще знайшла те, що є однаковим у цих війнах: місцеві допомагали Гіркину вбивати та гвалтувати місцевих, як й в Афгані, там теж люди поділилися на «республіканців» та «моджахедів», звісно ж радянська преса показувала, що «моджахеди» це «зрадники народу Афгану», які фінансуються НАТО, а саму війну називали війною між США та срср.
На Донбасі саме місцеві проросійські та прорадянські налаштовані люди допомагали росіянам визначати «ворогів народу», теж знаходили «вірних» та «не вірних» тільки «невірних» визначали по мові та відношенню до України.
От бачите, скільки схожого? Скільки вже наших спогадів витікає з такої давньої та забутої дати, як окупація Афганістану чи окупація Праги.
Катівні Донбасу, Афгану та Сирії, це катівні, які побудовані тими, хто зробив з цілої країни Гулаг. Невже світ не бачить, що росія, це просто «лабораторія» де визріває «вірус» знищення?
Може тоді росіяни зрозуміли, їм можна усе? А може й раніше.
Розповіді про намародерене (трофеї), розповіді про зчинені злочини стали сімейними легендами та гордістю в багатьох російських сім’ях.
Забирали в Афган не тільки росіян. На Донбасі багато хлопців пішли «виконувати свій громадянський обов’язок», «захищати вітчизну». Чи зчиняли вони злочини, я не знаю, але з розуму сходило багато людей. Проверталися й «самострели», про це дізнавалися рідні лише через деякий час, бо усе це приховували.
«Афганці» спивалися, вчиняли бійки, немов шукали свою смерть. Багато, хто лікувався в місцевій психіатричній клініці, вона в нас була в селищі Бірюково (Криничне). То п’яні зривалися й розповідали страшні речі. Особливо про стосунки між радянськими військовими, які вбивали своїх, й про мародерство серед своїх, й яка йшла тоді торгівля наркотиками, й багато іншого. Як ґвалтували своїх медсестер чи лікарів, вчительок, яких радянська влада посилала в Афган вчити.
Чи був тоді хтось покараний? Ні. Як що тільки не вважати їх подальше життя покаранням.
Чому світ був байдужий тоді? Чи була якась реакція? Я тоді навчалася у школі. Вивчати та розуміти Афганську війну почала лише в студентські роки.
Коли почалася російсько-українська війна ось тоді накрило. Було таке враження, що історія нас реально тоді попереджувала. Як багато однакового я знайшла перечитуючи про ті події.
От, наприклад, ще одне. Я вважаю, що це важливо. Й тоді, й зараз критична більшість радянських людей мовчала, підтримувала «защиту родины» на партійних зборах, й не виступала проти війни та окупації чужої країни, бо ж «линия партии», бо ж «не наше дело». Як зараз росіяни підтримують окупацію України.
Звісно були ті, хто виступав проти, їх засуджували, розстрілювали чи закатовували у таборах. То коло тих, хто бачив злочини радянщини звузилося до того, що в живих залишилися лише ті, хто зчиняв ці злочини, а які з них свідки. Ото ж, ніякі. Ніхто не буде свідчити про те зло, яке зчинив.
Пам’ятаєте, «інтернаціональний обв’язок»? Кого, перед ким, за що?
Як й тоді, так й зараз росіяни впевнено кажуть «защита родины – дело чести». Знову ж одне й теж саме «защита родины» та «дело чести». Усюди, де вони окупанти, то їх «родина».
Що ще цікаво, на росії популярне питання у Яндексі, це «когда Чехословакия вышла из состава СССР». Це ж саме по відношенню до України, вони вважають нашу країну своєю власністю з часів срср.
«Їх» «власність», «їх» «родіна» це й країни Балтії, Фінляндія, Болгарія, усі пост-радянські країни, які вже давно визнали своє право на свободу та оговтуються від окупації радянською владою. Яка «родіна» на території чужої країни, знову ніде не випирає у мізках росіян.
Все частіше, коли я перечитую про події під час Афганської та Чехословацької авантюр срср, я бачу один й той самий сценарій, наративи, які росія використовує зараз. Розповідаючи про Афганістан своїм громадянам, радянська влада наголошувала, що туди вирушає лише «обмежений контингент військ», а військовослужбовці здебільшого зайняті будівництвом доріг, лікарень та шкіл.
«Мы наносим удары только по военным обьектам Украины». Знайомо?
Радянське суспільство зовсім не знало та не розуміло масштабів втрат в Афганістані. Скільки загинуло радянських солдатів, скільки мирних афганських жителів і взагалі, як насправді відбувається «інтернаціональна допомога. На цей час російське суспільство не розуміє ані цілей так званого «сво», ані її задач, ані втрат своєї армії, репутації, міжнародних зав’язків та впливів.
Радянська влада виправдовувала вторгнення до Афганістану, як виправдовувала вторгнення до Чехословакії, Польщі, а зараз так само виправдовує вторгнення в Україну.
«Они хотели НАТО», – кричать російські пропагандисти, – «мы защищаем русское население от НАТО».
Вони кричали це в Чехословакії, в Афганістані, в Грузії, кричать це й в Україні.
Почати військову операцію радянська влада зважилася лише на тлі погіршення відносин зі США та їхніми союзниками — після того, як наприкінці 1979 року стало відомо про плани НАТО розмістити в Західній Німеччині ракети «Першинг», здатні досягти території Радянського Союзу.
Коли вдивляєшся в очі минулому, чомусь постійно бачиш сьогодення. Невивчені уроки історії знову ведуть нас по колу. Але є в цих історичних колах й гарні паралелі. Після Афганської авантюри розпався срср. Розсипалося усе, що трималося страхом, кров’ю та насиллям. Чехія та Словакія отримали незалежність й вільно співіснують, як дорослі країни.
Афганістан… Зрештою з’ясувалося, що «девочку можна вивести из Тамбова, а Тамбов из девочки нет», радянське виховання еліт, комуністична школа, побудована система корупції, залежність від влади насилля зрештою зробили свою чорну справу. Наразі ця держава не визнана незалежною жодною державою-членом ООН і вважається міжнародною спільнотою, як територія Пакистану. 15 серпня 2021 року після падіння Кабула «Талібан» узяв під свій контроль усю територію Афганістану та встановив там свою тиранічну владу. Країна повернулася до … Ну, це їх справа.
Але чомусь мені здається, що й в цій історії, нам знову підморгує Кліо, натякаючи, що війна з окупантом та війна з раковою пухлиною корупції, тиранії, диктатури та усіх проявів радянщини в середині країни, це один й той самий фронт, бо збудував це отруйне павутиння один ворог.
Переглядайте пам’ятні дати, згадуйте, читайте, аналізуйте, думайте, інколи у минулому дуже багато підказок для вирішення проблем сьогодення. Не просто ж так, росія, як навіжена, вкладаючи мільйони в пропаганду та інформаційний сегмент, переписує історію, знищуючи усі згадки про свої поразки чи стратегії минулих війн.
