Є три сценарії завершення війни в Україні. І одна хороша ідея, як зупинити Росію. Прогнозування подальшої долі війни пов'язане з ризиком – тим не менш, можна піддатися спокусі окреслити три базові сценарії.
Перший назвемо українським. Це позитивний результат для держави, що стала жертвою нападу. А також для інших країн, які найбільше підтримують суверенітет і територіальну цілісність України. Це країни так званого східного флангу НАТО на чолі з Польщею та країнами Балтії. Ті, кому світить найбільша загроза з боку російського імперіалізму.
Сценарій успіху
Це сценарій з успіхом України на фронті. Тобто повне витіснення росіян з окупованих територій, включно з Кримом. Він передбачає, що українська армія, переозброєна Заходом навесні та влітку, зможе провести успішний контрнаступ. А втрати російської армії та поразка на полі бою підштовхнуть Російську Федерацію вже до дипломатичних рішень.
Втім, такий сценарій має свої слабкі сторони. По-перше, західноєвропейські та американські союзники не можуть (або не хочуть) достатньо переозброїти і підготувати українські війська для ефектної перемоги. А лише такий успіх може підштовхнути Москву до мирних переговорів.
Це означає, що Київ може зіткнутися з опором добре укріплених росіян. Обидві сторони тоді будуть приречені на кровопролитні позиційні бої, що нагадують багатомісячну оборону Бахмута.
Багато хто переконаний, що шанс провести ефективний контрнаступ був втрачений минулого року, коли Київ не мав необхідної техніки для більш ефективних дій. Якщо не вдасться атакувати – в такій ситуації московити не матимуть бажання вести переговори. Навіть якщо частково втратять свої здобутки в Україні.
Припинення вогню
Це другий сценарій. За нього виступає більшість західноєвропейських країн, Китай і дедалі більша частина американського істеблішменту. Особливо республіканського.
Ідея полягає в тому, аби змусити обидві сторони конфлікту заговорити про припинення вогню. Рішення, якого поки що не хочуть ані росіяни, ані українці. Є недолік: війна буде зупинена лише на певний час. Можливо, навіть на кілька років. Але на цьому вона точно не завершиться.
Ймовірно, Москва укріпить свою армію та повернеться до силових рішень.
Ще такий сценарій призведе до іміджевого ослаблення США і НАТО. Агресор тоді не буде покараний, і навіть отримає частину України в тимчасову нагороду.
Тут міг би зіграти Китай. Показати всім державам, що він є надійним «брокером» такого порозуміння, як це трапилось нещодавно нещодавно з відновленням відносин між Іраном і Саудівською Аравією.
Політики в Берліні та Парижі могли б мати причини для радості. Затяжна війна обходиться їм дорого – не лише економічно. Перш за все, геоекономічно. Тим часом мир, навіть тимчасовий, дозволив би їм зберегти добрі відносини з Пекіном і не йти за Вашингтоном в його економічній війні з Китаєм. З часом обидві західноєвропейські столиці, швидше за все, спробують відновити економічні відносини з Москвою.
Тим паче, більшість західноєвропейських компаній так і не залишили російський ринок після початку війни.
Російський сценарій
Третій сценарій можна охарактеризувати як російський – перспектива затяжного конфлікту. Хоча обидві сторони конфлікту вже сильно виснажені, все ж Москва має більші резерви. Вона перевела свою економіку на воєнний лад більш ефективно, ніж Захід, і значною мірою уникає економічних санкцій.
Примітка редакції. Про економіку дивно, але щодо санкцій погодимось. Набіулліна працює, на жаль.
Особливо це стосується поставок схем, які потрібні російській військовій промисловості. Також банківських санкцій і низки винятків для торгівлі продуктами харчування, добривами та сировиною.
Звісно, потенціал Заходу набагато більший, ніж у Росії. Та слід мати на увазі, що як мінімум деякі з країн НАТО і ЄС не прагнуть докладати довгострокових зусиль. Більше того, вони продовжують стикатися з енергетичними проблемами, зростаючими боргами та інфляцією. Чергова фінансова криза стає все більш вірогідною. Вона матиме руйнівний вплив, зокрема, на єврозону.
І ще неприємне. Багато експертів вважають, що прискорений вступ України до ЄС чи НАТО буде заблокований Західною Європою.
Незважаючи на санкції, за 2022 рік Росія збільшила свої доходи від експорту сировини та добрив. За оцінками експертів, вона має достатньо фінансових ресурсів, щоб вести війну щонайменше рік (або навіть більше). Економічно її підтримує Китай, особливо у сфері товарів подвійного призначення. За даними сайту Politico, Пекін підтримує Москву боєприпасами, безпілотниками і навіть невеликою кількістю кулеметів.
Ще одна перевага Москви над Києвом – людські ресурси. Хоча російські призовники менш мотивовані, ніж українські, вони більш численні. Це має велике значення в умовах затяжної війни. Тому такий сценарій може з часом принести успіх російській армії.
Вирішальний момент полягає в наступному: якщо такий хід подій буде реалізований, наскільки серйозні втрати Києва будуть прийнятними для його союзників? Чи не змусить, наприклад, захоплення московитами всієї східної України до чітких військових зобов'язань? Такий перебіг війни міг би привести до її завершення. Але, можливо, лише за умови, що союзницькі армії стали б пліч-о-пліч з українськими на лінії Дніпра.
Як зупинити росіян
Метою післявоєнного устрою має стати регіональна стабільність і безпека. Вище ми припускали, що прискорений вступ України до ЄС чи НАТО буде заблокований Західною Європою. До того ж, це свідчить, що геополітичні інтереси двох частин континенту значною мірою розходяться.
Передумовою тривалого миру має бути побудова міцної системи безпеки в Центральній і Східній Європі. Її варто поглибити політичною та економічною співпрацею. Лише тоді можна буде стримувати росіян, а також підготуватися до можливості більш сильних дій США в Тихоокеанському регіоні.
Ось чому американські експерти (останнім часом – на сторінках Foreign Policy), а також польські фахівці радять реконструювати історичну Річ Посполиту. Йдеться про поглиблення співпраці між державами нашого регіону, насамперед Польщею та Україною.
Тоді проблема вступу Києва до ЄС і НАТО нібито вирішиться сама собою. Чесно, зараз такий сценарій здається дуже фантастичним.
Тим не менш, одного разу загроза спільній безпеці вже спонукала політичні еліти нашої частини континенту до дій. Було прийнято мужнє рішення про укладення спочатку Кревської, а потім Люблінської унії. Не вистачило лише сміливості перетворити Річ Посполиту на союз трьох народів.
Це була історична помилка, яку Москва з часом нещадно використала.
Джерело Rzeczpospolita
