В дитинстві читав книжку Аркадія Гайдара "В дни поражений и побед" про події в Україні після її захоплення більшовиками. Там про російських курсантів, які ешелонами їхали в Україну "допомагати будувати радянську владу".
От тільки зараз почав доходити зміст.
Автор описував, як тих курсантів з російських... голодних країв шокував асортимент продуктів, що продавалися на українських залізничних станціях: і білий хліб, і гаряча випічка, і молоко, і ковбасні вироби. Мовляв, одразу відчули, шо після їхньої вбогої, сірої, напівдохлої, голодної та холодної домівки це вже "юг Расії".
По дорозі їх потяг декілька разів мало не пустили з колії, і їм довелося повільно і нервово просуватися в повній бойовій готовності декілька діб, аж поки не дісталися до Києва.
В Києві їх сильно дратували погано зафарбовані українські назви на вивісках магазинів, і їх дуже смішила "цирюльня" під "парікмахєрской".
А ще всюди вони відчували для себе загрозу, хоча Київ після Росії їм здався занадто мирним і святковим. Тому вони розшукали родичів, що жили в Києві, і навіть з ними мусили поводитися конспірологічно, бо відчували навколо недружнє ставлення.
Місцевого начальника військового училища, куди вони прибули, викрили в антирадянській змові і розстріляли самі ж російські курсанти (яка новина).
А головне - у Аркадія Гайдара принципово нема ніякої України. Головний ворог - Денікін чи ще якийсь російський царський генерал, а українці - то просто розрізнені сільські банди, які до того ж злісно ховають по схованках вже в ті часи зерно, продукти та зброю.
Ну і рейди по селах курсантів "неперевершені", угу. В одному з них їх розбивають в хлам, головний герой тікає і рятується, застрибнувши серед ночі в товарний вагон якогось поїзда, який вивіз його аж в дупу імпєрії, в Новоросійськ, але і там в лісах він натрапляє на "казачьї раз'єзди", а рятують його і лікують від кульового поранення якісь хлопці з малиновим прапором.
В цей час з Новоросійська тікає Антанта, яка вивозить рештки старої країни, а прямо на пірсах ці "рештки" розстрілюють десятками схоплених підозрюваних у симпатіях більшовикам.
