Розумійте очевидний, доведений всього три роки назад, факт: якщо хтось здав чи не здав Україну, або якщо хтось хотів здати, поїхав би до Москви, а наразі не поїхав - це заслуга НАРОДУ України. Не влади.
Янукович хотів здати, поїхав до Москви - а здати не вийшло. Бо не здається те, що живе та бореться незалежно від того, є ти, чи тебе немає. Влада ти, чи не влада.
Давайте не втрачати пам'ять та не забуваймо, як розгорталися події. Хто вийшов зі зброєю на дороги наших міст нас захищати. Всупереч. Без відповідних навіть попередніх наказів. Або з наказами простроченими, коли їх треба було віддавати заздалегідь.
Не забувайте про справжні національні інтереси України. Інтереси окремих представників влади зовсім не завжди дорівнюють інтересам України. Згадайте кожну мить і розберіться, за кого ви. Бо треба бути перш за все за Україну.
Я можу співчувати певній особі в моменті, але в цілому чітко розуміти, наскільки потрібна ця особа державі Україна. Можу жаліти людину, яка отримала наслідки своєго дилетанства, відчула їх на своїй шкурі - але це ЇЇ, людини, невиконаний екзамен. Це її отримана оцінка. Нехай людина вчиться готуватися. Нехай людина вчить уроки. Нехай надалі все ж таки почне будувати стратегію. Скільки ж можна???
Україна важливіша, і відрізняти її інтереси від емоцій та рефлексій треба з холодним розумом. Напевно ж для цього треба почати з того, щоб ці інтереси розуміти.
- Чи в інтересах України корупція?
- Чи в інтересах України арешти кращих бойових генералів?
- Чи в інтересах України погана дипломатія?
Тут скоріше є феномен "везунчиків", коли перш за все НАРОД України, його спротив, плюс емапатія адекватних європейських країн, їх бажання зараз бути надалі з нами - підхоплюють своїми діями тих, хто опинився всередині цього історичного водовороту. Хвилі виносять на перший план навіть тих, хто просто на них потрапив. Не завдяки наполегливій власній роботі, не завдяки зусиллям - а їх просто винесло наверх хвилею, бо хвиля піднята чимось БІЛЬШИМ, розуміємо ж?
