Запитання - відповіді...
Частина Перша...
Andrey Krot
Очень интересно ваше мнение по поводу постоянных высказываний Arty Green. Его тезисы лично мне кажутся крайне сомнительными, но я не военный. Он постоянно говорит о совковости нашей армии, о совковости генералов, включая Залужного, у него какая-то особенная нелюбовь к Сирскому со времен Дебальцево и так далее. Он довольно популярный персонаж и мгогие его смотрят, мне кажется важно разобрать его претензии в тексте...
- Думка про те, що рівень "совковості" нашого війська достатньо високий - не нова й народилася не сьогодні. Вона має під собою дуже велику купу як об'єктивних, так й суб'єктивних підстав, причому... як "за", так й "проти". І це ну-у ДУЖЕ дискусійне пиатння...
Будь-хто, кому довелося проходити дійсну військову службу у лавах ЗСУ, має на цей рахунок власну, особисту точку зору. Arty Green якраз відноситься до цієї категорії людей, тому цілком має право висловити свою точку зору по цьому питанню, як людина, що безпосередньо стикалася із армійською дійсністю...
Ну а наше право, погоджуватися з нею, або ні...
Як на мене, більше коментувати тут не має чого...
Roman Sinchuk
хотів спитати одне.. а чого пан з такими глибокими знаннями військової справи не допомагає ділом фронту? у нас тут хапають під супермаркетами хлопів, які навіть не служили, а експерти - ви, Жданов, Арестович - всі від фронту далеко..)
- Давайте спочатку визначимось із термінами.
По-перше, я НЕ експерт (всі наші експерти, справжні... служать в ГШ ЗСУ), я військовий пенсіонер, так би мовити військовий оглядач-аматор... не більше того. Тому, приписувать мені якусь експертну роботу, яку я в жодному разі не виконую, не треба...
По-друге, що саме ви маєте на увазі під терміном "допомогає ділом фронту"...? Якщо проходження дійсної військової служби, то мої спроби (принаймні, три...) повернутися із запасу на дійсну військову службу з певних причин... включаючи стан мого здоров'я... закінчились безрезультатно. Якщо ж ви маєте на увазі, участь у волонтерський діяльності... то я в ній й так, достатньо активно приймаю участь...
А якщо ви натякаєте на той факт, що я знахожусь фізично не поблизу, або безпосередньо на ЛБЗ (фронті)... то я цілком із задоволенням переїхав би на постійне місце проживання десь у Бахмут, або Вугледар... але, нажаль, не впевнений, що державі та її збройним силам це принесе якусь вагому користь...
Щодо мотивів та причин інших користувачів медійного простору, які активно висловлюють свою точку зору на хід та зміст війни... то треба питати саме їх. Але, не думаю, що "хапання хлопів під супермаркетами, які навіть не служили" тут буде гідним аргументом...
Сподіваюсь, я відповів на ваши запитання...
Dmytro Lykhovyi
Дякую за Вашу роботу!
1. Можемо очікувати, що лінія Краматорськ - Слов’янськ укріплена краще ніж Бахмутський напрямок? Або просто її легше обороняти (якщо порівнювати з Бахмутом півроку тому)? Питаю тому що чув декілька раз таку тезу
2. Правильне припущення, що у разі падіння Бахмуту фронт не переходить автоматично до вищезгаданої лінії, тому що десь поміж ними також є укріплення?
3. Чи можемо ми уявити, що бойові дії точаться у Криму, питаю тому що припускаю що це ще більше понижує лояльність місцевих жителів, бо та війна що є зараз це серьйозні руйнування. І те саме питання але для псевдореспублік.
4. Чи воюють лднрівці, тобто чи вони ще залишилися, бо майже нічого не чутно більше про них?
5. Постійно трапляються обстріли прифронтових міст, правильно розумію, що всі уроки вже вивчені, і військові не селяться великою кількістю в одному місті? Це можливо забезбечити?
6. Чи є у русні високоточні ракети малої та\або середньої дальності (подібно хаймерсам) які вони можуть використовувати для знищення наших складів, що знаходяться недалеко від фронту? Тобто чи вони застосовують\здатні застосовувати тактику перебиття логістичних шляхів забезпечення як це роблять ЗСУ?
7. Чи правда, що у разі якщо бойові дії подібного або навіть більш інтенсивного характеру як біля Бахмуту та Угледару, продовжаться, то це може суттєво вплинути на здатність України провести очікувану контрнаступальну операцію?
- Питань багато, тому давайте по-порядку...
1. Краматорськ та Слов'янськ самі, по собі, є достатньо потужними та укріпленними районами оборони... Наявність лінії укріплінь між ними, особисто у мене викликає сумніви, бо це просто не має сенсу у військовому відношенні. Думаю, там конфігурація укріплень безпосередньо на місцевості має зовсім інших вигляд ніж протяжна лінія "опорників" від Слов'янська до Краматорська... Який саме - не скажу, з цілком зрозумілих причин...
2. Без коментарів... це становить військову та державну таємницю...
3. Цілком можемо уявити... а дехто - вже уявляє... хоча це явно передчасно. Питання лояльності або нелояльності місцевих мешканців (до кого...?) - на мій погляд, достатньо суб'єктивне... Я не думаю, що настрої мешканців цих територій будуть для військово-політичного керівництва України у цьому сенсі визначальним. Але, звісно, вагомим аргументом, щодо вибору методології та формату деокупації цих територій - цілком можливо...
4. Так, частини та підрозділи 1-го та 2-го АК 8-ї ЗВА Півд.ВО достатньо активно приймають участь у бойових діях, принаймні, у 3-х зонах відповідальності УВ(С) противник на Південно-Західному ТВД...
- в зоні відповідальності УВ "Запад"
- в зоні відповідальності УВ "Центр"
- в зоні відповідальності УВ "Юг"
Також, є певна інформація об окремих частинах та підрозділах 1-го АК, які діють в зоні відповідальності УВ "Днепр"
5. Ну, наскільки я розумію... певні висновки із минулих випадків українське військове командування зробило. Щодо можливості забезпечення роззосередження о\с частин та підрозділів у найближчому (тактичному) тилу військ... то, думаю, це цілком можливо...
6. Такого роду боєприпаси перебувають на озброєнні зс рф (принаймні, формально...). Наприклад, 9М542, 9М528 до РСЗВ "Торнадо-С" (модернізована РСЗВ "Смерч"). Більше того, у розпорядженні російського військового командування є ціле "сімейство" більш-менш сучасних ОТРК типу "Искандер-М" та "Искандер - К", а також достатньо ефективних "стареньких" ТРК типу "Точка-У". Всі вони цілком здатні виконувати ті завдання, про які ви питаєте... і рівень "влучності" у них достатньо прийнятний...
Так, час від часу вони їх застосовують...
7. Гіпотетично це може вплинути, безумовно. Але, я дуже сумніваюся в тому, що це станеться в реальності. Тому що, насправді, в українського військового командування, на сьогоднішній день, існує ціла низька заходів ефективної "протидії" таким прагненням противника.
Elena Zhmariova
Ви пишете, що одномоментно російська система підготовки може готувати або навчати десь 150 тис мобілізованих, і так раз по разу. Питання: а чи можливо забезпечити всі ці наступні хвилі мобілізації одягом, спорядженням, харчуванням, укомплектувати технікою нові з'єднання і якщо це можливо, то до якої кількості нових призовів по 150 тисяч? Зарубіжні оглядачі також оцінюють спроможність системи у 120 - 150 тисяч мобілізованих і пояснюють це тим, що така приблизно кількість призову спостерігалася роками в росії. При цьому скептично ставляться до спроможності постачання озброєння (навіть стрілецького) та техніки. Прошу прокоментувати.
- Ви цілком праві, коли наголошуєте на тому, що у питанні нарощування чисельності збройних сил, сама по собі мобілізація не є вирішальним чинником. Більшою мірою є здатність держави забезпечити ці мобілізовані маси належною військово-професійною підготовкою, штатним ОВТ, спорядженням, амуніцією, формою, продовольством і т.і (і з чим, вже навіть сьогодні, у керівництва рф існують очевидні та явні трабли).
Більше того, їх всіх треба ще звести у визначенні організаційно-штатні структури (тобто сформувати - підрозділи, частини та з'єднання, навчити діяти узгодженно у такому форматі). Тобто, між власне моментом мобілізації та моментом отримання оперативних (стратегічних) резервів, або кардинального поповнення вже розгорнутих частин та з'єднань, пролягає достатньо протяжний шлях і це займає певний час...
Я цілком згодний, що на даний момент, російське військове командування здатне "пропустити" протягом одного такого мобілізаційного "циклу" приблизно - 120-150 тисяч "мобілізованих"... у відповідності до реальної оцінки можливостей її матеріально-технічної бази, наявності ресурсів відповідних та організаційно-адміністративних спроможностей...
Однак, у зв'язку з цим варто пам'ятати ще один показник - приблизний розмір загальних (вбитими, пораненими, полоненими, дезертирами та "пропавшими без вести") втрат, які зазнали зс рф з моменту масованого вторгнення на територію України. А це також, приблизно 120-130 тисяч...
І тоді стане очевидно, що навіть при максимальному напруженні мобілізаційної системи рф і максимальній мобілізації та залученні усієї наявної матеріально-технічної бази російського війська, щодо підготовки та розгортання "мобілізаційного компоненту", противник зможе за один "цикл" покрити лише свої втрати. Про суттєве нарощування чисельності, в такому разі, вести мову навряд чи можливо...
Тут потрібна чергова мобілізація і... додаткові ресурси, як матеріально-технічні, так й організаційно-адміністративні (адже, самі по собі, "чмобікі" не зберуться...).
В такому разі постає питання, а скількі таких "мобілізаційних циклів" взагалі може провести рф... ? На мій, дуже прискипливий та суб'єктивний погляд - навряд чи більше 2-3-х (це при самому "оптимістичному" для них варіанті). Насправді, я думаю вони спробують провести наступний (бо діватися їм просто не має куди...), в ходя якого й "надорвуться"...
Ну це таке моє, "неупереджена" точка зору по вашому питанню...
Юрій Товстуха
Прем'єр Ізраїлю заявив, що розгляне можливість надання Україні системи Залізний купол.
Ваша думка, це значно посилить нашу проти повітряну оборону? Чи ця система не зможе впоратися з навантаженнями, що їх можуть влаштувати обстріли московитів?
- "Залізний купол", це дуже спеціалізована система ПРО ТАКТИЧНОГО рівня. Вона призначена для перехоплення ракет, ракетних снарядів, артилерійських боєприпасів які летять від 4-х до 70-км. ІІ цілі це ракети "Градів", можливо "Ураганів"...із "Смерчами, вже можуть виникати проблеми. До системи ППО, у загально-державному розумінні цього терміну, вона має дуже опосередковане відношення. Це скоріше, засіб боротьби з НКРС РСЗВ ніж система ППО-ПРО у повному класичному розумінні цього терміну...
У прифронтовій, "ближній" зоні, від обстрілів з РСЗВ або дальнобійними артбоєприпасами вона цілком може суттєво допомогти... проти КР, ЗКР - й загалом балістичних та аеробалістичних цілей дальної дії із відповідними системами наведення та коррекції траєкторії - навряд чи...
Иван Секретный
Если лаконично, вопрос такой: непонятно, каких позитивных для себя целей мы можем реально достичь и как.
Если подробнее, была надежда, что они не пойдут на дополнительные мобилизации, но мы видим, что они решили идти до конца, а ресурсов у них для этого больше (в первую очередь живой силы). Денег пока ещё много и будет очень плохо, если Китай начнёт поставки оружия, а напряжённость Китай-США уже пошла.
Наши цели на мой взгляд, кроме возврата территорий, это безопасность == вступление в НАТО. Эта цель номер один для нас, так и для них не допустить этого... Как мы можем переломить ситуацию?
Ниже варианты (здесь под словом переговоры я подразумеваю опять компромисные сценарии, где часть территорий "замораживается",а Украина остается нейтральной (такой себе вариант Грузии), что для нас неприемлемо, смысл было вообще этого всего. Такой себе "мир" как после 2014, но с еще большей напряженностью.
1) Даже остановив их опять, они проведут ещё мобилизацию, у нас ведь ситуация с набором также не супер, а людей у них в 4 раза больше, они могут это делать гораздо менее болезненно... Это либо приведёт к переговорам, либо к применению ТЯО и переговорам (а что будет за ТЯО, как в 2014 ввод их войск, тоже было криков, что они это не сделают).
2) Они проводят успешные или относительно успешные действия, далее мы идем на переговоры, просто с еще более худшей позицией
3) Вариант 1 или 2, но мы воюем дальше и так лет 5-10 по примеру Афганистана, Вьетнама, пока им не надоест нас "мотузить" и они уйдут (поменяются лидеры и так далее). Вариант нашей победы, но выдержит ли наше общество такой вариант? Я уверен, что 90% к такому не готово.
Надежда на то, что даже если их действия будут НЕ удачны (в разгром я пока не верю, их много и они учатся), они не "отползут". А мы тоже истощаемося и устаем...
- Так, питання достатньо об'ємні, які потребують розлогих відповідей. Тож, давайте підемо по викладеним вами варіантам... і в кінці сформуємо висновок....
1) Як я вже написав вище, сама по собі мобілізація не є "варіантом рішення проблеми" для рф. Насправді, ресурси в них КІНЦЕВІ, а не "безмежні" (у всьому їх "разнообразии", а не тільки у людському вимірі), і насправді можливості переграти нас у "мобілізаційному напруженні" в них не такі вже й великі, як вам здається. ОСОБЛИВО, у порівнянні із військово-технічними спроможностями наших союзників поставляти нам засоби для високошвідкісної та ефективної утілізації їхнього ЛЮДСЬКОГО мобілізаційного ресурсу (який вони, й слідом за ними ви, помилково нині вважаєте їхнім головним "козирем")... Навіть якщо "впишеться" Китай (в чому я дуже сильно сумніваюсь через критичну залежність китайської економіки від ЗОВНІШНЬОЇ торгово-фінансової кон'юктури), який на самогубця навряд чи схожий...
Щодо ОВТ та технічного забезпечення цього мобілізаційного змагання, то тут й годі казати, особливо при нарощуванні саме ТЕХНОЛОГІЧНИХ санкцій... Тому не перемовин, ні застосування ТЯО... не буде. Тому що, в першому випадку, ні для України, ні для Заходу в них не має сенсу... а у другому, мова піде про прискорення розчленування самої рф, яке розпочнеться із ТОТАЛЬНОЇ зачистки всього нинішнього військово-політичного керівництва Кремля (не більше, не менше...).
2) Не підемо... принаймні, формально та публічно... й не в останню чергу - саме через вище зазначені мною причини... В тому не має сенсу, ні для України, ні для західних еліт.
3) Ніхто "затягувати" цю війну не буде... це вже очевидно. І ще очевидніше це стане, коли ОПК Заходу та загалом "зброярське лоббі" його вийдуть на "проектні потужності"...Хоча, звісно, західні еліти спробують спочатку без цього (вони це вже роблять), адже свого часу вони витратили чимало зусиль та грошей, щоб "конверсіровать" свій ОПК...
Тож, висновок... сподіваюсь, тут очевидний. Остання ставка Кремля на "ніч'ю" за допомогою своїх натовпів "чмобіків" не тільки добре та очевидно "читалася" з початку нинішнього вторгнення й відповідно була передбачена, а й була приречена на провал, також заздалегідь (що, свого часу Путіну західні еліти сподівалися "логічно довести", але той виявився "невменяемым"). Кремль вперто та не хиляючись, впевнено прямує до своєї "національної катастрофи"... час та терміни, у цьому сенсі, цілком можуть бути дискусійними, але загальний, "генеральний" напрямок вже очевидний й навряд чи змінний... У березні місяці, я всі можливі варіанти ходу та кінця цієї війни дуже детально та грунтовно розписав... відтепер, цей перелік варіантів почав НУ ДУЖЕ стрімко звужуватися, й явно не на користь Кремля...
Все, на сьогодні.... шабаш, бо в мене вже пальці болять від стукання по клавіатурі... Завтра продовжемо...
