Огляд
Сьогодні він буде у звичному форматі – «короткий, з кількох напрямків».
1. Куп'янський напрямок
Передові частини 6-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника, посилені, очевидно, рядом підрозділів зі складу частин та з’єднань 1-ї танкової армії (ТА), ведуть завзяті бої на північних і північно-західних околицях Куп'янська з метою розширення свого прориву в місто.
Ймовірно, у цих боях задіяні підрозділи зі складу 68-ї мотострілецької дивізії (мсд) 6-ї ЗВА, 27-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) 1-ї ТА, а також штурмові групи зі складу російського «спецназу» (СпП), найімовірніше з 2-ї окремої бригади спеціального призначення (обр СпП).
Крім того, очевидно, що противник намагається обійти Куп'янськ якомога глибше, насамперед із заходу та північного заходу (у напрямку Радьківка – Мирне (колишня Московка)), у загальній дирекції до траси Чугуїв – Куп'янськ, а також взяти під контроль район Мала Шапківка – Велика Шапківка – Кіндрашівка – Тищенківка, що, за думкою російського командування, ймовірно, сприятиме посиленню позицій їх штурмових груп у самому місті.
На даний момент фіксується присутність невеликих піхотних та штурмових груп противника на ділянці від стадіону "Спартак" до вулиці Довгалевської. Крім того, вони знаходяться в районі Мирного (Московки), на південь від Тищенківки та на північ від Соболівки. Село Кіндрашівка, схоже, теж вже окуповане ворогом.
Слід зазначити, що противник активно використовує свою значну перевагу в чисельності боєздатної піхоти, організовуючи та проводячи численні спроби проникнення в бойові порядки ЗСУ на цьому напрямку одразу на кількох ділянках. Також слід зазначити, що бойові дії на правому березі Осколу він веде переважно саме піхотою, оскільки перекидання важкого озброєння з лівого берега все ще залишається для нього складним логістичним завданням, на відміну від переправи живої сили.
2. Лиманський напрямок
Частини та підрозділи 20-ї ЗВА (144-та мотострілецька дивізія + частина сил 2-ї мотострілецької дивізії зі складу 1-ї ТА), що діють з плацдарму на річці Чорний Жеребець, продовжують наступати у південно-західному напрямку. Зокрема:
- 254-й мсп (144-та мсд) мабуть намагається прорватися в напрямку Колодязі - Ставки, а 488-й мсп веде вперті бої за село Шандриголове, маючи просування на північ і південь від нього в бік Новоселівки.
- Сили та засоби, придані 20-й ЗВА зі складу 2-ї мсд 1-й ТА противника, ймовірно, намагаються захопити Карпівку на річці Нітріус.
Загальна обстановка на плацдармі противника розвивається досить негативно для ЗСУ. На даний момент противник має всі шанси прорватися в район на північний захід від Лимана та вийти на річку Сіверський Донець (Ярова – Новоселівка – Дробишево – Пришиб). Що, своєю чергою, зробить падіння Лимана майже неминучим.
У смузі дії своєї 25-ї загальновійськової армії противник також продовжує активні наступальні дії і зумів з ходу переправитися через Чорний Жеребець, як мінімум на двох ділянках - в Зарічному і в напрямку Ямполя. Таким чином, сподівання на те, що ЗСУ зможуть стабілізувати ситуацію на північному березі Сіверського Дінця (в районі впадання в нього Чорного жеребця), не виправдалися.
Швидше за все, найближчим часом на ЗСУ чекають важкі бої по рубежу Ямпіль - Дронівка, а підрозділи, що обороняються на схід від останньої, судячи з усього, доведеться повністю вивести з обох берегів Сіверського Дінця, оскільки в смузі, діючої південніше 3-ї ЗВА противника, його передовим підрозділам вдалося просунутися між Сіверськом і Серебрянкою.
3. Добропільський напрямок
Я не знаю, про який саме "успішний" контрнаступ говорив президент Зеленський, але ситуація на цьому напрямку для ЗСУ в реальності залишається досить складною. Завершити оточення частин та підрозділів противника на правому фланзі його 51-ї ЗВА ЗСУ поки що так й не ВДАЛОСЯ.
Більш того, очевидно, що перегрупування противником ряду додаткових сил та засобів на даний напрямок також вже починає впливати у цьому сенсі на загальну оперативно-тактичну обстановку.
Окрім того, саме командування 51-ї ЗВА противника продовжує наполегливо зберігати бажання прорватися в район Шевченко - Білецьке - Родинське - Гришине і остаточно заблокувати весь район оборони ЗСУ в агломерації Покровське - Мирноград з півночі. Зокрема:
- Вочевидь, підрозділам 1-ї та 110-ї омсбр противника за активної підтримки його 39-ї омсбр вдалося знову прорватися на північні околиці Новоекономічного і таким чином зняти безпосередню загрозу просування ЗСУ вздовж річки Казенний Торець до Разине і далі до Новоторецького з півдня, що загрожувало повним оточенням частини сил 51-ї ЗВА противника.
Водночас вони також продовжують вести вперті наступальні бої за Родинське та Красний Лиман. Крім того, підрозділи 5-ї омсбр противника ведуть наступ у напрямку Малинівка – Новоекономне (ймовірно, у цих атаках задіяні і підрозділи 9-ї омсбр), не дозволяючи українському командуванню зосередити достатню кількість сил та засобів для подальшого просування в районі Разіне.
- Просування ЗСУ в напрямку Володимирівка - Новоторецьке також, очевидно, застопорилося через численні і вперті контратаки противника в районі Маяк і в смузі, сусідньої з 51-ї ЗВА 8-ї ЗВА противника в напрямку Полтавка - Русин Яр, а також в напрямку Софіївки (цілком ймовірно з використанням підрозділів частин і з'єднань морської піхоти, про які я писав у попередньому огляді).
- Підрозділи 114-ї та 132-ї омсбр 51-ї ЗВА продовжують одночасно утримувати певну місцевість на південь та південний схід від Кучерового Яру і навіть намагаються розширити "горловину" самого вклинення, час від часу атакуючи у напрямку Нового Шахового.
Так, в реальності зберігається ЙМОВІРНІСТЬ оточення частини сил 51-ї ЗВА противника (в напрямку Ніканорівка/Заповідне - Маяк та Разино - Новоторецьке). ЗСУ в цьому сенсі вперто утримують Ніканорівку, звільнили Паньківку, що значно скоротило дистанцію між їхніми передовими підрозділами на «горловині» вклинення 51-ї ЗВА противника (по обом напрямкам вона коливається в межах 3-4 км). Більше того, акцентовані контратаки ЗСУ вздовж Казенного Торця з півдня на північ та у напрямку Володимирівка – Новоторецьке взагалі загрожують зробити це гіпотетичне оточення ще більш масштабним.
Однак, знову ж таки, це лише ЙМОВІРНІСТЬ, а не доведений факт. Адже противник проводить в смузі самої 51-ї ЗВА і сусідньої 8-ї ЗВА цілий комплекс заходів, які повинні цьому запобігти. І, судячи з усього, поки що вони все ж приносять йому певні результати.
Про перспективи подальшого розвитку ситуації в цьому напрямку рекомендую прочитати мій пост (огляд) від минулого понеділка, присвячений саме Добропільському напрямку.
4. Південно-Донбаський напрямок
Передові підрозділи зі складу частин та з'єднань загальновійськових армій угруповання військ (УВ) противника "Восток" продовжують наступ на стику Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей України. У зв'язку з цим очевидно, що командування УВ «Восток» противника зосереджує свої основні зусилля в смугах своїх 5-ї та 36-ї ЗВА. Саме:
- Передові підрозділи 37-ї омсбр та 5-ї окремої танкової бригади (отбр) зі складу 36-ї ЗВА вийшли на рубіж Новоселівка-Соснівка, захопивши Січневе та Вороне, фактично просунувшись до 4 км за тиждень впертих боїв.
- 29-та ЗВА противника продовжує вперті бої в районі населених пунктів Олександроград та Зелений Гай, але особливих результатів досягти поки що не змогла, внаслідок низки контратак ЗСУ.
- Південніше передові підрозділи 127-ї мсд (найімовірніше зі складу 143-го мсп та 218-го танкового полку\тп) 5-ї ЗВА, за підтримки її ж 57-ї та 60-ї омсбр, ведуть наступ на досить широкому фронті, у напрямках Комишуваха – Тернове та Запоріжжя – Березове, крім того, продовжують вести вперті бої за Новоіванівку та Новомиколаївку, водночас намагаючись просунутися на північ від Ольгівського. Судячи з усього, в цих атаках беруть участь і підрозділи 69-ї окремої бригади прикриття (обрп) зі складу 35-ї ЗВА.
Противнику, в цьому плані, вдалося захопити Тернове та Березове, але він не повністю контролює Новомиколаївку та Новоіванівку, і в них тривають вперті бої, в тому числі – зустрічні.
Як на мене, ситуація на Південно-Донбаському напрямку виглядає набагато небезпечнішою, ніж на Покровському, Куп'янському чи Лиманському напрямках. Противник тут наступає з найбільш "перспективними" показчиками, ніж на інших напрямках (це стосується як темпів його просування, так і розмаху самого наступу). І поки що ЗСУ не вдається стабілізувати ситуацію тут, з низки причин. Наприклад, через кратну перевагу противника у силах та засобах, особливо у кількості боєздатної (або, скажімо так, умовно боєздатної) піхоти.
Щоб було зрозуміло ... На район оборони одного нашого батальйону приходиться до 3-4-х (а на деяких напрямках і секторах до 5-6-и) наступаючих батальйонів противника. Тим більше, що нашим батальйонам доводиться оборонятися далеко не в повному складі (непоодинокі випадки, коли рівень укомплектованості передових українських батальйонів становить 30-40% від штатної чисельності). Зрозуміло, що в таких умовах дуже складно тримати суцільну лінію оборони. Тому вона вимушено організується у вигляді ОКРЕМИХ позицій, опорних пунктів та рубежів. Між ними часто залишаються досить значні лакуни і проміжки, які, в кращому випадку, контролюються тільки у вогневому відношенні.
Противник це знає (адже постійно веде розвідку та моніторінг оборони ЗСУ на цей рахунок) і досить активно це використовує, проникаючи у бойові порядки ЗСУ своїми передовими штурмовими підрозділами. Досить часто він робить це раптово і приховано, при цьому намагаючись діяти якомога швидше.
Потім інфільтровані невеликі піхотні та штурмові групи противника закріплюються на зайнятих позиціях на ділянках свого "проникнення" і намагаються там утриматися, одночасно накопичуючись для наступного "кидка". Ну, власне, саме такими «стрибками» вони і просуваються.
Боротися з такою тактикою противника ЗСУ дуже складно. Об'єктивно перешкодити просуванню противника можна тільки у одним спосіб - вчасно виявити і знищити штурмові групи противника, або в самий момент їх проникнення, або ще до нього. Адже через брак піхоти ЗСУ практично неможливо "зачистити" та виловити у своєму тактичному тилу всіх цих «інфільтрантів», при цьому, одночасно утримуючи передові позиції та опорні пункти.
У цьому сенсі, могли б допомогти сформовані спеціально для таких випадків резервні мобільні тактичні групи "швидкого реагування", спеціально призначені для такого роду "зачисток" і вилову тих, хто просочився. Але знову ж таки, з кого вони мають формуватися, якщо піхоти не вистачає для утримання передових позицій? Крім того, всі ці дії відбуваються в умовах "тотальної війни дронів" у тактичній зоні, що з одного боку спрощує виявлення та знищення цих штурмовиків противника, а з іншого – ускладнює.
Втім, це вже тема для окремої розмови ...
