Огляд
Сьогодні ми спробуємо в новому форматі, коротко з різних напрямків з короткими оцінками поточної ситуації.
1. Куп'янський напрямок
- Противник продовжує спроби "рішуче" розширити тактичний плацдарм на північ від міста в районі Дворічної та Новомлинська до оперативного рівня. Для цього його командування ввело у бій майже всю 69-ту мотострілецьку дивізію (мсд) 6-ї загальновійськової армії (ЗВА).
Однак це завдання дається йому з великими труднощами. За тиждень впертих атак ворог просунувся лише до 1 км на північному фасі плацдарму, між раніше захопленою ним Фіголівкою та Новомлинськом (Оскілом).
Водночас повністю "очистити" саму Дворічну ворог поки що не може, а також повністю взяти під контроль населений пункт Западне. Причому протягом майже 2 тижнів своїх безперервних атак. Хоча, очевидно, ЗСУ на цьому напрямку суттєво поступаються противнику у силах та засобах.
- На південь від міста, в районі села Кругляківка, де ворог також дійшов до Оскіла, його прагнення розширити «коридор прориву» поки що не увінчалося успіхом, незважаючи на постійні атаки 2-ї мотострілецької дивізії (1-ша танкова армія/ТА) у самому «коридорі» та активні дії 27-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) тієї ж армії, на південь від «коридору».
Таким чином, можна констатувати, що поки що командування угруповань військ (УВ) противника «Север» та «Запад» значно далекі від досягнення навіть своїх найближчих цілей на суміжному фланзі – зайняття зручних «вихідних» районів для початку операції із захоплення Куп'янська. Хоча, звичайно, у цьому сенсі, наявність плацдарму противника на північ від міста викликає певне занепокоєння.
2. Лиманський напрямок
- Основні зусилля лівого (південного) флангу УВ «Запад» на цьому напрямку наразі зосереджені в зоні наступу 20-ї ЗВА, яка силами своїх 3-ї та 144-ї мсд зуміла захопити тактичні плацдарми на річці Чорний Жеребець, відповідно в районі сіл Макіївка та Іванівка, а також намагається «згорнути» оборону Збройних Сил України на східному березі річки інтенсивними атаками у напрямку Терни – Ямполівка, тобто з півночі на південь.
Протягом останніх 5-и діб ворогу вдалося лише трохи розширити свій плацдарм (до 200-250 м по фронту) у напрямку Макіївка – Греківка (ймовірно, силами підрозділів 252-го мотострілецького полку 3-ї мотострілецької дивізії). Решта його зусиль у напрямку Колодязі та Ямполівки поки що не увінчалися успіхом.
- Частини та з'єднання зі складу 25-ї ЗВА УВ "Запад" явно сковують наші підрозділи, які обороняються на східному березі Жеребця, з фронту та в районі Серебрянського лісництва. Імовірно, маючи завдання не допустити маневру сил і засобів, а також тактичних резервів Збройних Сил України вздовж річки. Однак, як на мене, у разі розширення плацдармів 20-ї ЗВА й 25-та ЗВА, безсумнівно, активізується.
У контексті загальної ситуації варто сказати, що 20-та ЗВА противника, швидше за все, має своїм завданням прорив в район селища Дробишево, а також вихід на рубіж Піски Радківський - Лозове (по Оскілу). Це тим більше вірно, якщо дивитися на ситуацію під більш «загальним» кутом зору (тобто з урахуванням її на Сіверському напрямку і пам'ятаючи, що ворог збирається прорватися у бік Костянтинівки на Краматорському і Торецькому напрямках).
3. Сіверський напрямок
Тут, у смузі дії 3-ї ЗВА противника, він зробив кілька "невиразних" спроб просунутися на північно-західному напрямку, вздовж залізниці, лише в районі хутора "Виїмка", які, як і попередні, виявилися невдалими.
Така ситуація на Сіверському напрямку цілком зрозуміла. Очевидно, що командування противника, в тому числі командування УВ "Юг", до складу якого входить 3-тя ЗВА, зосереджують свої зусилля не тут, а на флангах Сіверського виступу (плацдарму) Збройних Сил України. Тобто на Краматорському напрямку та на Лиманському напрямку (УВ «Запад»). Разом з тим, 3-тя ЗВА фактично стримує сили та засоби Збройних Сил України, які ведуть оборону на Сіверському виступі з фронту (зі сходу та південного сходу), з періодичними «спалахами» її активності в районах населених пунктів Білогорівка (верхн.), Верхньокам'янське, Виїмка та Переїзне.
4. Краматорський напрямок.
На зазначеному напрямку основні зусилля противника зосереджуються в районі міста Часів Яр, а також на північ і південь від нього. Тут, по суті, зведена ударна тактична група противника (підрозділи 4-ї омсбр 3-ї ЗВА, 200-ї омсбр 14-го армійського корпусу, а також ряд частин 85-ї та 88-ї омсбр 3-ї ЗВА, посилені двома парашутно-десантними полками \ 217-м та 331-м пдп 98-ї повітряно-десантної дивізії \ пдд) намагаються повністю захопити місто Часів Яр і просунутися до ближніх підступів Костянтинівки з півночі та північного сходу.
- Незважаючи на те, що бої в місті ведуться дуже вперто, а противник застосував значні сили і засоби (в тому числі значну кількість артилерії), з 18.02 він не просунувся вперед. Раніше йому вдалося зайняти частину Північного та Новопівничного районів, а також більше половини центральної частини міста, але він не може "охопити" місто досить глибоко з півдня («Шевченко» та «ЦехNo2» райони) і рухатися дорогою на Покровськ, у напрямку села Ступочки. Тому йому доводиться штурмувати руїни у Часовому Яру виключно «в лоб».
- На півдні передові підрозділи Збройних Сил України, очевидно, відійшли за канал «Сіверський Донець-Донбас» і продовжують утримувати позиції по ньому майже до Торецька (район на північ від села Дружба), об'єктивно завдяки цьому стримуючи атаки противника на південь від міста, на Ступочки.
- На північ від міста противник (ймовірно, підрозділи 217-го пдп) ведуть запеклі бої з передовими підрозділами ЗСУ, які обороняються на північ від населеного пункту Григорівка. Характерно, що ворог витратив близько 2 місяців на захоплення цього села, але все одно не може просунутися ЗА нього – ні на Майське, ні на Маркове.
За великим рахунком, задум противника на Краматорському напрямку є очевидним. Першочергове завдання – вийти на мінімальні підступи до Костянтинівки з півночі та північного сходу (а якщо можливо, то зі сходу до Дружківки), щоб зайняти зручну позицію (район), як для штурму Костянтинівки та Дружківки, так і для наступної операцій з півдня, у бік Краматорська.
Однак нинішні темпи наступу ворога на Краматорському напрямку, за ідеєю, мали б змусити його задуматися над питанням – в якому саме стані це угрупування може туди вийти? "Вигризання" кожних сто метрів у руїнах Часового Яру коштує російським десантникам, а також піхоті з 3-ї ЗВА та прикріпленим "батальйонам", так званого "добровольчому штурмовому корпусу" (ДШК) значних втрат.
Більш того, очевидно і те, що, перебуваючи на меншій відстані від Костянтинівки і Дружківки, ніж війська 51-ї і 8-ї ЗВА, які тільки ЗБИРАЮТЬСЯ прорватися до них з півдня, 3-тя ЗВА + вдв +дшк, тим не менш, ПОКИ НЕ МОЖУТЬ самостійно вирішити поставлене завдання. Результати і темпи їх просування, навіть зараз, після їх поповнення і посилення, аж ніяк не видатні, якщо не сказати «міцніше».
Як на мене, очевидно, що в разі будь-яких «зривів» запланованого наступу противника на Торецькому напрямку і власне Костянтинівському (силами і засобами 8-ї і 51-ї ЗВА) угруповання УВ «Юг» самостійно, навіть в його нинішньому стані, навряд чи зможе (навіть, якщо йому таки вдасться «зачистити» Часів Яр) успішно штурманути Костянтинівку або Дружківку.
4. Торецький, Покровський та Новопавлівський напрямки ми розглядали "на днях" і займаємося цим майже поспіль, вже 3 тижні, тому я не буду на них зупинятися детально. Перейдемо прямо в смугу УВ "Восток»", тобто на Великомихайлівський і Оріхівський напрямки. Я лише нагадаю вам загальний контекст щодо 3-х вищезазначених напрямків
- На Торецькому 8-а ЗВА противника все ще не може перейти в наступ (очевидно, зосереджується і готується), а 51-ша ЗВА самостійно за 3-5 днів поки що не змогла досягти нічого значного (не дивно, мало того, що бригади цієї армії «розпорошені» на різних напрямках, так ще й самі бригади вводяться в бій мало не «побатальйонно» на самих різних ділянках і напрямках, що для нас є дуже непоганою ознакою).
- На Покровському, на арені - всі ті ж самі. На південь і південний захід від міста ведуться запеклі зустрічні бої з взаємними атаками і контратаками. І очевидно, що командування 41-ї та 2-ї ЗВА противника досі не може "призвичаїтися" до того, що їхній наступ забуксував. І чим довше вони не «погоджуються» з цим, тим більших втрат зазнають підлеглі їм війська. Дійшло до того, що деякі їхні бригади та полки вже суттєво «знекровлені» (55-та, 74-та омсбр, 433-й мсп 27-ї мсд, 87-й сп), втративши від 30% до 45-50% штатного особового складу.
- На Новопавлівському напрямку «збірна солянка» 90-ї тд, окремих мотострілецьких бригад 51-ї ЗВА, а також бригад 29-ї ЗВА, 68-го армійського корпусу та "приблуди" у вигляді 57-ї омсбр зі складу 5-ї ЗВА таки витіснила наші передові частини із "залишків" Курахівського виступу. Передові підрозділи Збройних Сил України, ведучи вперті ар'єргардні бої, відійшли на рубіж Костянтинопіль - Розлив і наразі намагаються не допустити просування противника на захід від Андріївки.
Тепер, власне, про Великомихайлівський напрямок.
Війська 5-ї та 36-ї ЗВА противника, очевидно, вийшли на рубіж Новосілка-Новоочеретувате. Що, безсумнівно, є досить значним за нинішніми мірками тактичним успіхом російського командування. Очевидно, що командування УВ «Восток» діє на двох основних напрямках вздовж західного та східного берегів річки Мокрі Яли, у загальному північно-західному напрямку, зокрема:
- Сили 5-ї ЗВА (майже вся 127-ма мотострілецька дивізія + 34-та омсбр) намагаються прорватися в район Шевченко - Бурлацьке - Привільне - Вільне Поле
- А підрозділи 36-ї ЗВА (37-ма омсбр + 5-та отбр), посилені двома окремими бригадами морської піхоти (40-та та 336-та обр МП), просуваються правим (східним) берегом у напрямку Новоочеретувате – Дніпроенергія, у бік села Комар.
При цьому, 60-та омсбр і частина 5-ї отбр, судячи з усього, утримуються командуванням УВ «Восток» як "ешелон розвитку успіху" (підозрюю в напрямку Роздольне - Богатир, або для подальшого введення у бій в напрямку Комара), застосовуючи їх окремі підрозділи лише епізодично.
На Оріхівському (він же Запорізький) напрямку противник, час від часу, атакує вздовж дороги (південніше) на Новоданилівку з боку Новофедірівки і також у той же бік зі сторони Роботіного. Основне завдання – покращити у тактичному відношенні позиції російських військ та, можливо, у майбутньому, створити якісь "передумови" для штурму міста Оріхів.
Для цього, в основному використовуються штурмові підрозділи (до взводу), приписані до різних частин і з'єднань 58-ї ЗВА і 7-ї десантно-штурмової дивізії (дшд). В цих діях російські війська, поки що, не продемонстрували особливої наполегливості та інтенсивності у своїх атакуючих/штурмових діях, так, наприклад, як під Покровськом. Але, час від часу, вони на цьому напрямку все одно намагаються завдати "неприємностей" українським підрозділам, що обороняються.
Підведемо підсумки.
Як бачимо, на даний момент на низці операційних напрямків, у тому числі тих, які вважаються «основними» для так званого «стратегічного наступу» противника, його атакувальні/штурмові дії хоч і тривають, але значно «просіли», як за темпами, так і за ефективністю. По суті, все знову звелося до окремих боїв за «половину посадки», пару розбитих хатин на хуторі або 2-3 остови колишніх багатоповерхівок.
Очевидно, що російські війська вже НЕ можуть атакувати/штурмувати з належним масштабом та інтенсивністю, а головне – ЕФЕКТИВНІСТЮ, практично на всіх напрямках. Спочатку довелося сконцентруватися на 3-х, потім на 1-2-х, зараз все поступово рухається до «якогось» одного.
Вони ще "повзуть" у південно-східному "куті" фронту і навіть зараз намагаються щось "гальванізувати" по відношенню до Костянтинівки, але все це відбувається все повільніше і повільніше...
