З моменту відходу російських військ з півночі України у квітні 2022 року смуга українсько-російського кордону від монумента “Три сестри” на межі з Білоруссю і РФ до "опорників" на річці Сіверський Донець (а пізніше – до ріки Оскіл на Харківщині, куди росіян вибили восени 2022 р.) є районом запеклої війни малих груп, саперів, засідок та артилерійських дуелей.
Багато в чому це сталося через лісисту та пересічену місцевість - поміж десятків кілометрів порізаних ярами посадок і лісових масивів, погано захищених нечисленними прикордонними заставами, де в 1990-ті активно процвітала контрабанда, зручно вести диверсійні рейди та нальоти.
Інша причина - запеклий український опір під час вторгнення. Місцеві рибалки, лісники, мисливці та навіть браконьєри і контрабандисти активно влилися у сили оборони, робили засідки на російські колони, допомагали розвідці й теробороні, не соромилися заходити на територію РФ з перших днів вторгнення.
Адже тут не було пієтету перед "старим кордоном" - якщо того вимагала ситуація, то заходили. Як робили це раніше на полюваннях, під час перевезення контрабанди чи сезонної торгівлі - поза прикордонними пунктами тут так було завжди й продовжилося з початком великої війни.
Встановити протитанкову міну на заїждженій колії і розтяжки на узліссі, повалити стовпи чи підірвати ЛЕП, розстріляти "водовозку" або автоцистерну паливозаправників, злити паливо з бака підбитого БТР і витягнути трофейний ПЗРК чи кулемет – це і є класична війна патрулів і малих груп.
Так було з українського боку раніше і продовжується зараз.
Звичайно, трапляється і навпаки, коли активно діють російські ДРГ.
Попри те, що штати прикордонних застав часто стали нагадувати за чисельністю армійські батальйони, а Сили оборони розгорнули в регіоні спеціальні частини (зокрема нового формування – "єгерські"), які брали участь у битві за Чернігів, але відстані тут все одно мають велике значення.
Батальйон у маневровій обороні має займати десять кілометрів у один ешелон. Насправді ж бували ситуації, коли він розтягувався і на 20 км, ще й відправивши частину людей у протидиверсійні команди, а частину - на мережу спостережних пунктів та охорону тилу.
Якщо це не дуже досвідчені частини свіжого формування, то ще добре, якщо вони можуть розраховувати на вогневу підтримку мінометного взводу та десяток пострілів з гаубиці Д-20 через хвилин 15 від початку вогневого контакту з супротивником. А за цей час може статися багато чого, навіть у стрілецькому бою.
Бо важко, коли на "опорнику" тільки два-три десятки вчорашніх мобілізованих, а в секторі діє одразу кілька ворожих ДРГ - нерідко трапляються масові заходи росіян під прикриттям їхньої 152-мм артилерії та іншого озброєння.
У РФ багато профільного спецназу: ГРУ, ФСБ, Федеральної служби виконання покарань, поліції, Сил спецоперацій, є і цілі бригади частин спеціального призначення. Хоч вони сточилися за два роки війни, добре підготовленої піхоти для дій у прикордонні у росіян вистачає.
Піхоти, яка сильна у стрілецьких боях, здатна швидко ставити протипіхотні міни, оснащена приладами нічного бачення та безшумною зброєю з якісними прицілами.
Тому з російського боку періодично з'являються десятки відео з розстрілами лісників, засідками в упор на волонтерські авто та поодинокі військові машини, наскоки на опорні пункти та викрадення у полон прикордонників.
До цього всього додалася ще постійна загроза від дронів-камікадзе і плануючих бомб, що вимагає залучення протиповітряної оборони.
Противник багато місяців б'є по прикордонних позиціях української артилерії та намагається зловити радіолокаційні станції ППО. А також зносить прикордонні села, як це відбувається зараз на Сумщині.
Тому для протидії повітряному полюванню росіян на північне прикордоння були перекинуті пускові PATRIOT, які в результаті покарали противника, збивши минулого травня в одному вильоті два вертольоти радіоелектронної боротьби Мі-8, Су-34 і винищувач Су-35, що супроводжував їх.
Російська авіаційна група тоді спробувала засліпити українські РЛС перешкодами і завдати ударів корегованими бомбами, але втратила дев'ять спеців і пілотів, а ті події стали відомі як "Брянська різанина".
При цьому ділянка північного прикордоння завжди була другорядною - і під час боїв за Куп'янськ після прориву в Балаклії у 2022 році, і під час Херсонської операції.
Вона радше відволікала сили на протидиверсійні дії та прикриття кордону, ніж була цікава у плані масштабних дій углиб території.
Росіяни вже пробували заходити тут і їм не сподобалися розбиті колони техніки та десятки покинутих без палива танків.
"Російський добровольчий корпус" (РДК) та Легіон "Свобода Росії" під час тогорічного весняного рейду на Грайворон також не йшов далі демонстраційних дій і наскоків.
Тоді бійці російських добровольчих формувань, атакуючи Грайворонський виступ, зайшли до села Козинка, захопили кілька бронемашин, "потріпали" прикордонників ФСБ, накрили артилерією завод “Монокристал” і хімічне підприємство, знищили гелікоптер та й вийшли.
Тому що тоді це було відволікання уваги від наступу на півдні в районі Роботиного й під Бахмутом.
У принципі, щось схоже відбувається і у нинішньому "передвиборчому рейді", до якого долучилися бійці РДК, Легіону "Свобода Росії", "Сибірського батальйону", а також формувань чеченців.
Їхні завдання - трохи військові, трохи політичні.
Трофейний (ще з минулорічного рейду) БТР-82 РДК завдав вогневого ураження по російському пункту переходу "Грайворон", де його і захопили РДК – це було символічно.
Щоправда, були втрати техніки й російських добровольців - Т-72, ІМР-2 та машини розмінування на мінному шлагбаумі. Але їхні танки через кордон все ж прорвалися та активно діяли.
Тривають артилерійські дуелі з виявленням та знищенням "Градів" і САУ у Бєлгородській області.
А заходження у прикордонне село Козинка та селище Горьковський створило яскраву картинку, як кремлівський режим зносить артилерією і авіацією свої ж села.
Також були удари вглиб російської території дронами-камікадзе, з накриттям станції РЕБ "Житель" та знищеною пів дюжиною бойових машин місцевих територіальних полків.
Плюс два десятки полонених російських військових та необхідність армії РФ перекидати тактичне ППО з інших напрямків.
Рейд російських добровольців через кордон у зручному місці у зручний час – це ще й спроба показати, що "87% голосів" за Путіна не означають, що його підтримують всі росіяни.
А для тих, хто справді підтримує, - це спосіб відчути на собі те, за що вони голосували: "СВО", яке "йде суворо за планом", евакуацію та відселення, а також удари по Бєлгороду і дим над будівлею ФСБ.
Зараз РФ рівняє з землею плануючими бомбами українські прикордонні села, розбиває дороги, мости, намагається дістати місця зосередження військових.
Взагалі, виглядає так, що цивільне населення з прикордонної смуги варто було виселяти вже давно - два роки великої війни вже минуло і час для підготовки був. Постійно нарікати на те, що чогось не вистачає (часу, грошей, організації) навряд чи можна.
Все північне прикордоння України може стати укріпрайоном.
А найкраща оборона у війні малих груп – це вогневе ураження ворожих прикордонних застав, мережі камер та всіх можливих станцій радіоелектронної розвідки і дистанційне мінування на "тій стороні", щоб не давати диверсійним групам комфортно заходити чи вже виходити з українського боку.
Активна війна триває й операції малих груп на кордонах, менше помітні для широкого загалу, нікуди не зникнуть.
