Блискавична операція в Каракасі - це не зовсім воєнний тріумф США. Сприймайте цей пост як одну із чергових теорій змови, але операція США у Венесуелі більше схожа на перший гучний акт нової глобальної "ріалполітік", де долі країн обмінюють у кулуарах. Складно повірити у випадковий збіг, коли росія евакуювала сім’ї дипломатів за 14 днів до рейду США, а елітна система ППО С-300, на яку Венесуела витратила мільярди, просто "заснула" в момент атаки. Участь, окрім підрозділу Дельта, ще й "переговорників з ФБР" у захопленні Мадуро прямо вказує на те, що об’єкт був готовий здатися за попереднім протоколом. Виглядає, що росія свідомо відійшла в бік, дозволивши Трампу отримати "швидку перемогу" на його задньому дворі. Але безкоштовних послуг у такій грі не буває, і ціна за лояльність Москви у Венесуелі ймовірно може бути виставлена в Україні.
Ознаки можливого великого "договорняка" в останні дні вже почали проявлятися всередині нашої країни. Заяви спікера Стефанчука про можливий референдум щодо "мирного договору" одночасно з виборами - класична спроба перекласти відповідальність за болючі компроміси на плечі втомленого суспільства. Питання на кшталт "Ви за мир (чи мирний договір)?" - це маніпуляція чистої води, бо за ним може ховатися що завгодно, а люди все зрозуміють тільки після того, як поставлять заповітну "галочку".
Паралельно з цим ми бачимо безпрецедентні перестановки у силовому блоці. Зміна керівництва ГУР та СБУ саме зараз виглядає як превентивна зачистка поля. Зеленський, схоже, позбувається суб'єктних і популярних офіцерів, які могли б стати внутрішнім центром опору у разі підписання сумнівних угод. Коли армію та спецслужби очолюють виключно "виконавці", реалізувати будь-яку зовнішню домовленість стає набагато простіше.
У цьому цинічному сценарії "Ялти 2.0" є тільки одна невідома змінна, що може зірвати усю змову - як не дивно, це сам путін. Російський диктатор продовжує готувати своє суспільство до довгої війни не для того, щоб зупинитися на півдорозі. Ця війна є цементом його влади і всієї раша-ідеології. Він може взяти "венесуельський бонус", але в кінці висунути Білому Дому настільки зухвалі умови по Україні, що навіть Трамп не зможе їх прийняти. Ми входимо в зону критичної турбулентності, де головним викликом буде не лише втримати фронт, а й не дати розіграти себе як карту в чужій грі, загорнуту в обгортку "швидкого миру".
Щоб зрозуміти, чи справді ми рухаємося за сценарієм "Ялти 2.0", спостерігаємо з понеділка за швидкістю суду над Мадуро, за новими призначеннями в Україні, за риторикою Білого Дому та Москви, за проштовхуванням у інформаційному полі ідеї "референдуму про мирну угоду".
