27 березня 2024 року великий український виробник лікарських засобів «Фармак» закрив угоду з придбання польської фармацевтичної компанії «Symphar», ставши 100% її власником. Ця угода стала наступним кроком після минулорічних придбань у Чехії та Словаччині.
Також 27 березня український енергетичний холдинг «ДТЕК» підписав угоду про купівлю акцій спеціальної проектної компанії, створеної польською компанією «Columbus Energy», що дасть ДТЕКу право на будівництво систем зберігання електроенергії потужністю 133 МВт на півдні Польщі. Українські інвестиції у великий польський проект оцінюються у сотні мільйонів доларів США. Плюс до цього ще у минулому році ДТЕК заявив про будівництво вітропарку потужністю 60 МВт у Румунії.
І вчора в телефонній розмові мій давній знайомий польський фондовик, який до війни заводив акції українських підприємств на Варшавську фондову біржу для залучення довгих інвестиційних грошей в Україну, відкрито запитав у мене – чому ви у нас просите багатомільярдні інвестиції, але при цьому ваш національний великий капітал йде зі своєї країни?
Справді, це ключове питання для ухвалення рішень про інвестування в Україну нашими потенційними іноземними інвесторами: чому вони мають заходити на український ринок, якщо місцеві великі підприємці з нього виводять свої капітали на купівлю закордонних активів?
Звичайно ж, все можна правильно обґрунтувати та аргументувати (навіть за умови війни). Проте, цвяхом у голові сидить думка про те, що «Фармак» і «ДТЕК» все ж таки збирають гроші у воюючій країні з сильно збіднілих українських споживачів для інвестування в закордонні активи. І про це добре знають наші іноземні інвестори. Яке рішення вони ухвалять щодо інвестування в Україну?
