Видатні постаті української історії: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778—1843)

Видатні постаті української історії: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778—1843)

Український прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик і громадський діяч Григорій Квітка, котрий підписував свої твори «Грицько Основ’яненко», народився в селі Основа, розташованому на території сучасного Харкова. Походив він зі стародавнього козацько-старшинського роду. У 23 роки Григорій вступив до Курязького монастиря, але через чотири роки повернувся до світського життя. Був комісаром у народному ополченні в період війни 1812 року, проводирем повітового дворянства, а пізніше — главою Харківської палати карного суду. Але це, так би мовити, послужний список. Одночасно з цим Григорій Квітка був основоположником української художньої прози та соціально-побутової комедії.

Діяльність Квітки-Основ’яненка на ниві української культури важко переоцінити. У 1912 році він узяв участь у створенні в Харкові професійного театру і тривалий час був його директором, заснував перший в Україні журнал «Український вісник», брав участь у створенні Благодійного товариства, Інституту благородних дівиць, Харківської губернської бібліотеки і у багатьох інших добрих починаннях. При цьому він був прихильником громадських реформ і поліпшення життя всіх шарів суспільства, глибоко вірив у силу мистецтва.

Перші свої твори Квітка-Основ’яненко опублікував у журналі «Український вісник», причому написані вони були як українською, так і російською мовами. Уже тоді головним творчим принципом письменника стало «писання з натури», створення живого образу сучасності. У 20—30-х роках 19 століття Квітка-Основ’яненко виступив із комедіями, які донині не сходять з української сцени: це «Дворянські вибори», «Шельменко-денщик» і «Сватання на Гончарівці». За комедіями послідував цілий ряд прозаїчних творів українською мовою, найбільшої популярності серед яких набули повісті «Конотопська відьма», «Сердешна Оксана», «Козирдівка», «Щира любов» (1840—1841 pp.). Водночас письменник публікує російською мовою історико-художні та етнографічні нариси «Українці», «Історія театру в Харкові», «1812 рік у провінції».

Найкращі твори Григорія Квітки-Основ’яненка чи не вперше представили українську літературу європейському читачеві. У 1854 році в Парижі було опубліковано в перекладі повість «Сердешна Оксана»; пізніше проза письменника перекладається польською, болгарською, чеською та іншими мовами. Твори Квітки-Основ’яненка ілюстрував Тарас Шевченко, котрий високо цінував його творчість.

«Батько української прози», як називали письменника сучасники, вплинув на розвиток усієї української літератури 19—20 століть.