Вождь українського національного руху, глава Керівництва ОУН Степан Бандера народився в Старому Угринові на Галичині, в сім’ї греко-католицького священика. Уже в дитинстві він став свідком відродження української держави — в 1918 році його батько був членом парламенту Західно-Української Народної Республіки. У 1919 році Степан Бандера вступив до української гімназії в Стриї, брав участь у русі «Пласт», а починаючи з 1927 року займався культосвітньою та господарською роботою в рідному селі.
У 1928 році Бандера переїжджає до Львова, щоб продовжити освіту у Вищій агрономічній школі, але закінчити її не встигає — в 1933 році його заарештовують польські власті за участь у політичній діяльності. До цього часу він уже був крайовим керівником ОУН і комендантом Української військової організації. Степана Бандеру разом з 11 іншими членами ОУН обвинувачують у співучасті в убивстві міністра внутрішніх справ Польщі Б. Перацького і присуджують до страти, яка була замінена довічним ув’язненням. Лише в 1939 році, після поділу Польщі між Німеччиною та СРСР, йому вдалося вийти на волю.
Через рік Степан Бандера був обраний главою керівництва ОУН. Почала розвиватися мережа осередків організації на українських землях і за кордоном, створювалися національні військові формування. 30 червня 1941 року у Львові було проголошено відновлення Української держави, однак Гітлер зажадав негайно ліквідувати її, назвавши «змовою українських самостійників». Бандера був знову заарештований і перебував у в’язниці до грудня 1944 року, рішуче відмовившись від усякого співробітництва з окупантами.
У лютому 1945 року відбулася нарада керівництва ОУН, де було ухвалено рішення продовжувати й після закінчення війни збройний опір радянській владі. Було створено бойові групи, налагоджено систему зв’язку з підпіллям. Боротьба тривала майже десятиліття — до 1956 року.
До кінця днів Степан Бандера залишався керівником національного руху і не втрачав зв’язків із Україною. 15 жовтня 1959 року в Мюнхені, у під’їзді будинку на Крайтмайрштрассе він був убитий таким собі Богданом Сташинським, котрий використав спеціальний пістолет, що стріляє струменем сильної отрути. Слідство тривало два роки, і в результаті було установлено, що Сташинський був агентом радянських спецслужб, котрі виконували наказ керівництва в Москві.
