Видатні постаті української історії: Іван Миколайчук (1941—1987)

Івана Миколайчука називали аристократом духу, блискучим самородком, обличчям українського поетичного кінематографу. Він зіграв 34 ролі в кіно, зняв як режисер два повнометражних фільми і написав дев’ять сценаріїв. «Я не знаю більш національного народного генія...» — казав про Миколайчука видатний режисер С. Параджанов.

Іван Миколайчук народився в селі Чортория Чернівецької області. В 1957 році закінчив Чернівецьке музичне училище, в 1961 році — театр-студію при Чернівецькому театрі ім. О. Кобилянської, а в 1965-му — акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого.

У кіно він дебютував ще в студентські роки, у фільмі Л. Осики «Двоє». Ролі молодого Тараса Шевченка у фільмі «Сон» та Івана Палійчука в «Тінях забутих предків» принесли акторові глядацьке визнання, а «Тіні забутих предків» зібрали понад десяток нагород міжнародних фестивалів і включені до двадцятки кращих фільмів світу.

Після блискучого дебюту актор багато знімався, і кожний фільм за його участю набував неповторного звучання. З фільму Ю. Іллєнка «Білий птах із чорною міткою» (1971 р.) розпочався новий етап у творчості актора — він стає ще й сценаристом, а у фільмі «Зникла грамота» випробовує себе в режисурі.

У 70-х роках репресії проти діячів української культури не оминули й Миколайчука. Під час зйомок фільму «Аничка» його звинуватили в націоналізмі, до Києва надійшов донос, у якому актора назвали «людиною ворожої ідеології». Після цього навіть «Білий птах із чорною міткою», який одержав головний приз Московського міжнародного кінофестивалю, був оголошений у Києві «підступами ворожих націоналістичних сил». Актора цькували з усіх боків, йому доводилося виправдовуватися і відстоювати свої позиції, його поступово відлучали від творчості. Протягом п’яти років партійні чиновники викреслювали ім’я Миколайчука зі складу всіх знімальних груп, що працювали в Україні.

У 1979 році Миколайчуку все ж удалося зняти власний фільм. Це був славнозвісний «Вавилон XX», сповнений фантастичних і в той же час разючо реальних образів. Фільм увібрав у себе все краще, що міг створити Іван Миколайчук як сценарист, режисер і актор. «Вавилон XX» було удостоєно призу за кращу режисуру на фестивалі в Душанбе, однак адміністративний тиск тривав. Незважаючи на те що видатний художник був сповнений творчих задумів, знімати йому більше не давали. В 1983 році був написаний сценарій «Небилиці про Івана», у наступному році Миколайчук готувався розпочати зйомки, але роботу за вказівкою «згори» було раптово відкладено на два роки.

Здоров’я не дозволило Миколайчуку здійснити цей задум ні через два роки, ані пізніше. Він був іще молодим, але постійні потрясіння, заборони, цькування і доноси підірвали його сили. З серпня 1987 року Івана Миколайчука не стало.