І сприймається як зрада, чи навіть гірше, ніж зрада — як сумнів. Адже справжній патріот не сумнівається! Для борця все дуже просто — є герої, а є агенти Кремля (чи Сороса), є народ-страждалець, а є корумпована еліта.
В добу війни й боротьби з внутрішнім ворогом нема часу на складні комбінації, це час двоходівок, а то й, узагалі, лобового зіткнення принципів і ідеалів.
Недавно над дверима однієї громадської організації прочитав табличку “Офіс простих рішень”. Нічого поганого не хочу сказати про цю громадську силу, але напис симптоматичний.
Табличку “офіс простих рішень” сьогодні можна почепити на штаб-квартиру ледь не кожної української партії. Дайте, мовляв,тільки прийти до влади. Ми вирішимо все просто. Варто лише посадити двох-тьох високопосадовців, привести до влади “справедливих” людей. І розділити прибуток від “Нафтогазу” по-монгольськи - між усіма українцями, кожному по чотири тугрики.
Ви помітили, якою модною натомість стала сьогодні формула середньовічного філософа- монаха Вільяма Оккамського, названа “лезом Оккама”? Чому?
Бо вона пропонує в поясненні тих чи інших явищ іти найочевиднішим шляхом. Тобто, не треба робити більше припущень ніж того треба для пояснення. “Різноманіття не слід припускати без необхідності” - так дослівно перекладають приписуване йому твердження. Або ж “Сутності не повинні примножуватися”.
Себто, якщо є звичне пояснення певного явища, до нього й треба схилятися.
Якщо є двері з кількома замками, не треба шукати ключі до кожного, а брати один, універсальний, який відкриє всі.
Здається, простий і зрозумілий інструмент для опису дійсності. Його люблять учені ( у боротьбі з конспірологічними теоріями) і політики (бо легко прояснити людям). Однак із цим лезом, як і з нашим життям в цілому, насправді “не все так просто”.
Перш ніж ставити у приклад Вільяма з Оккама, треба згадати, що цей принцип було сформульовано ним під час гострої полеміки з іншим відомим філософом середньовіччя — Томою Аквінатом (Аквінським). Тим самим, який заявляв, що навколишній світ повний невідомого, але його можна і треба пізнавати, бо для того його Господь і створив. А для того, щоб його пізнати, треба відділити науку від релігії, шукати і відкривати нові фізичні закони, про які, звичайно ж, не йдеться у Біблії.
Власне кажучи, Тома Аквінський вважається засновником європейської науки.
А Вільям Оккамський, навпаки, стверджував, що “навіщо примножувати сутності”(себто шукати нові закони й пояснення світу), коли все вичерпно описано у Біблії. Саме це — всі пояснення всіх явищ слід шукати винятково в Святому письмі, і мав на увазі британський філософ — софіст. І нічого іншого.
Є три загадки всесвіту: звідки з’явилися галактики, зірки й планети, як на Землі виникло життя, і як виникла людська свідомість. На жодне з них наука не знає відповіді. А Вільям Окамський, священні книги і креаціоністи знають — так задумав Бог. Один, універсальний ключ для всіх світових проблем.
Власне кажучи, й усі конспірологічні теорії народилися у офісах простих рішень ім. монаха Оккама. Бо ж світовою змовою, діями якогось підпільного світового уряду можна пояснити геть усі проблеми в світі: від ковіду до інфляції. Або ж — діями кремлівської агентури — у нас.
Як піднімаються ціни на газ — це ворожі козні. Як нас не пускають в НАТО — це змова Путіна з європейцями. Як публікують якийсь компромат -це розробка ФСБ.
Скільки вже господарів змінилося на Банковій, а кремлівські агенти там не переводяться.
Може ми самі все розхитуємо, але ганяємося кожного разу за “шатунами”?
Звичайно, російська розвідка діє у нас в країні. Не могла б не діяти.
Але майже миттєві, без будь-якого вивчення ситуації, звинувачення одразу після публікації якогось компромату, наводить на сумніви: або рака за камін заводять, або знали але мовчали.
Лезо Оккама сповідує вірність певним догматам, розхожим поясненням. Джордано Бруно через 200 років згорів за те, що не послухався Оккама.
Може, лезо простих відповідей за певних умов і непогана річ, але треба мати в суспільному вжитку й арсенал інших лез.
Наприклад так зване “лезо Хітченса”. Журналіст і письменник Кристофер Хітченс у 2003 році написав: “Що можна стерджувати без доказів, те можна відкинути без доказів”.
Тобто, якщо хтось хоче щоб його твердження сприйняли як істинне, саме на нього й лягає весь тягар доведення цього. А не опоненти мають доводити, що це брехня. І якщо аргументів у автора твердження немає, його теза знімається з обговорення, а сам він вважається базікалом.
Гарна формула для нинішніх блогерів, політологів і партійних хейтерів.
Або от так зване ”лезо Хенлона”, почерпнуте у письменника- фантаста Роберта Хайнлайна: “Ніколи не приписуй зловмисності тому, що цілком пояснюється помилкою”.
Воно здається схожим на принцип Оккама, але насправді, між ними є відмінність: бо причин помилки або “дурості” (наприклад, при запуску космічного корабля, або в організації військової операції) може бути тисячі. Якщо не десятки тисяч. І знайти, яка саме призвела до форсмажору, нелегко.
А звалити все на саботаж — це одне, цілком універсальне пояснення кожної невдачі чи прорахунку.
Наш світ складний. Наука, заглядає все далі у простори всесвіту і глиб матерії. Нові явища описуються безрозмірними штабелями формул і рівнянь. Нові обрії, що відкриваються, все-одно жахають незвіданістю.
Схоже відбувається й у суспільному житті, у економіці, відносинах між людьми й народами.
Ще жоден теоретик не дав відповіді на те, що треба зробити, аби не було війн і злочинів. Аби всім на світі жилося ситно й заможно і водночас не руйнувалося природне середовище.
Створюються складні математичні моделі цих процесів, увесь час змінюються алгоритми, постійно коригуються ввідні.
У цих умовах саме лише читання “священних” текстів не дасть відповіді на ці запитання. І практика Нестора Махна й Богдана Хмельницького тут не допоможе.
... Але, можливо, це й добре, що Господь не дозволяє нам сховатися в офісі простих рішень, задраївши вікна й двері. Бо якби життя й світ не були таким складними, було б нудно жити...
