30 червня 1876 року князівства Сербія і Чорногорія оголосили війну Османській імперії. Як привід до ваійни використали повстання проти турків у Болгарії - типу, за одновірців вступилися. Однак...
Однак насправді за спиною сербського князя Мілана ІV Обреновича, фанатичного русофіла, стояв росіський цар-батюшка Олександр ІІ, який прагнув, спровокувавши "Балканську кризу", виступити проти Туреччини й захопити Константинополь.
Однак самі росіяни спочатку воювати не пішли. Вони підзужували інших, а на словах російський цар висловлював серйозне занепокоєння намірами сербів воювати і навіть офіційно попереджав Сербію про негативні наслідки цього кроку.
І тут з’ясувалося, що Росія лише на словах була миротворцем. Негайно російські газети вибухнули ура-патріотичними статтями; з’явилися сербські розіп’яті хлопчики та спалені священики. "Врятувати православних від різанини", "Захистимо братів-слов`ян" – найпопулярніші заголовки на шпальтах тогочасних газет.
Очманілий від пропаганди народ, забувши, що це серби розпочали війну, вимагали ввести війська. Сп`янілий натовп перед решіткою Зимового палацу на всю горлянку волав вже інші гасла: «Константинопольнаш».
Якось так сталося, що більш ніж 700 російських офіцерів подали у відставку і негайно опинилися у Сербії в якості "радників". Там же опинилися й кілька російських генералів, які офіційно перебували чи то у відпустці, чи то у відставці, а також 3,5 тисячі "безшабашних" російських "добровольців".
Очолював той "десант" генерал Черняєв, видатний шовініст, який випускав газету, що називалася... "Русский мир". Офційно російська влада засуджувала Черняєва і навіть розпорядилася не видавати йому закордонний паспорт та не випускати за меші Росії. Але розпорядження запізнилося. Буває ж так, що накази десь затримуються, правда?
На балкани масово завозилася зброя, яку купували в третіх країнах на "пожертви" росіських купців, а також частково за разунок державноїх скарбиці. Рушниці переправлялися під виглядом металобрухту, а набов до них - сірників. Нічого не нагадує?
Проте виявилося, що, незважаючи на таку підтримку з боку Петербургу, сербська армія та озброєте "металобрухтом" та "сірниками" ополчення небоєздатні. Османи перемагали в одній битві за іншою. Не допомогли ні "відпускники", ні "безшабашні".
І тоді цар-батюшка нарешті скинув маску миротворця і наказав рушити на Балкани кадрову армію. Почалася чергова російсько-турецька війна. З якої кремлівська пропаганда зробила пафосно-героїчно-епічну історію, в якій про чорноморські протоки, звісно, анічичирк. Там лише про "захист одновірців"...
Отож, друзі, путін з гундяєвим нічого нового не вигадали. Першим, хто застосував метод "гібридної війни" проти сусідів під репетуквання "Настамнет" був ще Олександр ІІ. Цікаве його прізвисько - "Визволитель"
