Вчорашня історія з VIPсвяткуванням Тищенка чітко проявила сутність влади періоду Зеленського - імітатори. У всьому.
ПреЗЕдент, що обіцяв привести до влади «нових людей» привів колективного тищенка. Нахабного і тупого профана, який вміє назватися «солдатом президента» або «оком государєвим».
Обіцяні реформи закінчилися хіба що голосуванням за зняття депутатської недоторканності. Але і це виявилося суто імітацією: всі, хто вчасно «ліг під владу», благополучного ходять в залу ВР, а не сидять в інших цікавих місцях.
Символом імітації боротьби з корупцією стало «Велике будівництво» та тотально збиткові державні підприємства, які задекларували збитки в десятки міліардів гривен у порівнянні з прибутками в 2018 роки. Ці міліарди банально крадуть наближені до влади.
Коли в країні, в якій щодня помирає біля 500 людей, а за місяць фактично вимирає ціле містечко, влада визначає своїм пріоритетом асфальт, а не лікарні, бо на дорогах найлегше красти, то це вже навіть не цинізм. Виборче гасло про «мародерство на крові» стало небаченим мародерством на смертях українців.
Що мала б робити влада країни, яка єдина в Європі де факто немає вакцини (хіба що 118 тис доз гуманітарної допомоги)? Напевно, покаятися і піти. Але влада імітаторів примудряється в цей час, в час рекордів смертності, проплачувати армії приготованих ботів тексти про «президента, який зробив найбільше за 30 років»...
ПреЗЕдент, що верещав про «війну, яка триває, бо на ній заробляють», не спромігся на жодні дипломатичні успіхи. Навпаки. За два роки Норманський формат знищено зеленським, який захотів вести переговори сам-на-сам. А критиковані ним мінські угоди так і залишилися безальтернативними.
Два роки імітації мирного процесу, і... країна так близько до війни.
Я не буду писати про те, яким популізмом виявилися обіцянки про зниження тарифів, та 4тисячі дол зарплат вчителям. Мене лякає відсутність будь-якого поступу і руху країни. Бо імітація політики - це стагнація держави.
За 2014-2016 роки країна отримала Асоціацію з ЄС, безвіз, нову українську армію, нові антикорупційні інститути, основи нової інформаційної та культурної політики...
За 2019-2021 ми так важко намагалися все це не втратити на фоні тотального популізму і політики «відосиків».
«Переможні відоси» преЗЕдента на фоні чуми коронавірусу і війни - це таке традиційне бажання імітаторів занурювати країну в віртуальний світ. Але життя повертає нас в реальність...
І так... час звітувати. Два роки мають бути не лише часом мрій про другий термін. Це має бути час звіту про досягнення.
