Послухавши виступ Зеленського на «Всеукраїнському форумі Україна 30. Міжнародна політика» я зрозумів, що стилі маніпуляцій режимів Зе! і Пу! – схожі.
1) Зеленський заявив (основні тези):
Набуття Україною членства у ЄС і НАТО є основним зовнішньополітичним пріоритетом.
Бо Понад 60% українців за вступ до ЄС. І переконлива більшість за вступ до НАТО.
Бо це гарантія нашої безпеки і добробуту.
От його річ побудована так, щоб більшість погоджувалася. І не тільки в Україні. Тут мають і фан-клуб Зе!, і ветерани АТО, і заядлі порохоботи, і все громадянське суспільство кивати гривами і лисинами: так, це свята правда.
Тобто Зеленський говорить типовими фразами, під якими я особисто підпишусь кров’ю.
Ну він же сказав те, про що ми і так думаємо?
Ну да. А це він сказав щось нове?
Я ще від Кучми чув, так з придихом – Україна буде рухатись в НАТО.
Потім Ющенко теж з цього приводу – і теж простими, доступними словами.
І навіть при Януковичу на перших порах ми чули те ж саме. Аж до 22 листопада 2013 року.
Маніпуляційна прививка загальними шаблонними фразами – одна із технологій. Вам відпочатку нав’язується спільна думка.
Ну а що далі?
2) Маніпуляція через шаблон «мудрий український народ» (цитата):
Наша держава і український народ вже зробили достатньо для того, щоб отримати від наших партнерів чіткі підтвердження того коли і як Україна буде членом ЄС та Альянсу.
Тут чітка маніпуляція через поєднання понять держава і народ. Причому Зеленський говорить «наша держава» з інтонацією Людовіка XIV «Держава – це я», або «Ми, Нікалай втарой».
Тобто, він пропонує читати: Зеленський і український народ…
А я дозволю собі нагадати, що не можна поєднувати любов до нації з любов’ю до уряду. Я люблю український народ, як єдність мертвих, живих і ненароджених. І не любив ще жодного уряду в Україні. А Уряди часів Януковича та Зеленського люто ненавиджу.
Але навіть розумним людям це дають схавати, проковтнути. Через поєднання непоєднуваного.
3) Так от, стверджую, що і український народ, і тим більше український уряд недостатньо зробили для вступу в ЄС і НАТО.
А Зеленський вимагає відповіді від союзників, як мурчащий в бригаді малолєток у Кривому Розі в 90-х вимагає від випадкового піжона:
- Атвєть за базар, када дєнюжку даш нормальним пацанам.
А між тим – відповіді на поверхні.
Державу Україна приймуть в НАТО.
Коли у Зеленського перестануть красти на проектах Великого будівництва, де відкати вже зросли від 20 до 30% з об’єкта.
Коли закінчиться повний бардак у судовій системі.
Коли перестане ходити на роботу Павло Вовк і закриють Окружний адмінсуд Києва.
Коли Венедіктова замість виправдовувати Татарова – буде його доганяти.
Коли запрацюють на повну антикорупційні інституції.
Коли Антимонопольний комітет почне по справжньому трясти монополії.
Коли перестануть брати гроші за призначення голів адміністрацій.
Коли буде наведено лад в питаннях корпоративного управління.
Коли доганятимуть не лише Медведчука і Порошенка. А коли доженуть Коломойського. Або видадуть його в Штати. І коли обнулять впливи Ахметова у політиці.
Ну і нарешті. Український народ радо бачитимуть у сім’ї європейських народів, коли у нього буде вакцинація від популізму.
Коли ми почнемо вірити в Бога, а не в лже-месій криворізького розливу.
Коли ми більше не проголосуємо за Зеленського.
