Журналісти спершу розповідають як "Україна отримала все необхідне для контрнаступу". Потім самі в це вірять. А потім шукають пояснення чому "контрнаступ не вдався" і як "генерал Залужний не слухав генерала Каволі".
Я думаю, нам всім треба нарешті отримати хоча б приблизне уявлення, що таке стратегічна наступальна операція з проривом оборони ворога. Чому вони вдаються і чому вони не вдаються.
Обивателю і у нас, і в США, навіть "військовим експертам" і навіть військовим, чомусь здавалося, що контрнаступ це хоч і важко, але в принципі просто: збери собі перевагу "3 до 1" і вперед.
Насправді, навіть радянські генерали під час 2-ї Світової війни навчилися проводити стратегічні наступальні операції далеко не одразу. Ржевсько-Сичовська м'ясорубка (одна із перших спроб) закінчилася загибеллю сотень тисяч солдатів Жукова на підготовленій обороні німців без жодного результату.
Лише ближче до середини 1943 року командування червоної армії виробило алгоритм прориву ешелонованої оборони німців.
Хто читав мемуари радянських маршалів (Жукова, Конєва, Рокоссовського, а ще краще штабістів червоної армії - того ж НГШ Штеменка), знають: стратегічна наступальна операція складається з двох однакових за важливістю етапів:
1. прорив ворожої оборони (фронту),
2. введення військ у прорив, вихід на оперативний простір.
Без успішно виконаного першого етапу неможливий перехід до другого етапу. Очевидна думка. Але і без другого всі зусилля з прориву оборони втрачають сенс.
В ході війни радянська військова наука на практиці з'ясувала необхідні розрахунки. Фронт - 200 км. Глибина запланованого наступу - 200-300 км. Ділянка прориву потрібна надвузька - 14 км. Кількість артилерії на кожен 1 кілометр ділянки прориву - шалені 200-300 стволів. Надінтенсивна артилерійська підготовка всього - 25-120 хв. Але щільність вогню артпідготовки - 8-49 снарядів на хвилину на кожні 100 метрів ділянки прориву. Авіабомб - 80-100 тонн на кожен 1 км (до 200 500-тонних бомб/км!). Темп вогню - 800-5000 снарядів на хвилину (не на добу!). 60-70% всього вогню припадає на першу лінію ворожих траншей, невеликий відсоток на пробивання проходів у колючому дроті, залишок - віялом на голови другої лінії, щоб позбавити ворога можливості маневру. Військ - від 200 тис до 1 мільйона. До 80% всіх зібраних військ виділяється на прорив оборони, 20% (рухома група) заходить в прорив.
Як бачимо, все підпорядковане богині Концентрації. Концентрація: 1) максимальної кількості сил, 2) впродовж максимально короткої кількості часу, 3) на максимально вузькій ділянці.
Ще перед 2-ю Світовою війною ГШ РККА розрахував: прорив фронту і ривок на оперативну глибину це дві окремі задачі і її реалізують два різні інструменти. Перший ешелон озброюється наприклад важкими танками КВ, які більш повільні, зате важчі і краще броньовані. Другий (Рухома Група) - швидкісні танки БТ, а часом і кіннота (так, в 2СВ вона ще використовувалась): на оперативному просторі вже нема необхідності проламувати оборону, зате потрібний швидкий маневр на десятки кілометрів в день.
Але навіть наявність необхідного комплекту військ і озброєнь це далеко не все. Правильне їх застосування - ось окрема наука.
Досягнення оперативної раптовості - ключовий фактор. Ще на етапі вибору ділянки прориву не можна дати ворогу зрозуміти по задам генералів, що повзають вздовж першої лінії з біноклями, переодягнені в "звичайних солдатів", викрити вашу активність. В наші дні генерали рекогносцировку повзком вже не проводять - існують безпілотники. Але ворожа розвідка рахує кількість вильотів наших БПЛА: щойно десь зросла інтенсивність розвідвильотів - от і ознака, що наступ ви готуєте саме тут. Далі необхідно було забезпечити контррозвідувальний режим і маскування: ви сконцентрували десятикратну перевагу військ на ділянці умовних 14 км майбутнього прориву, а якийсь дурачок виклав фотографії в соцмережі. Ворог це виявив і раптом врізав по вам із своїх стволів (артилерійська контрпідготовка). Так зробив наприклад Рокоссовський перед Курською битвою. Ворог розметав вашу концентрацію зусиль, - наступ почнете ослабленими. Критично необхідно підвозити техніку, запчастини, паливо, БК непомітно. В наш час це зробити практично неможливо, але цього треба прагнути.
Окремо про снаряди. Щоб зламати волю ворога до спротиву, треба раптово його приголомшити: висипати йому на голову стільки снарядів, що багатократно переважає ліміт, до якого він вже встиг пристосуватись. Але поки ви готуєте свій наступ, вам треба воювати і на інших ділянках - ви снаряди витрачаєте кожен день. Тому червона армія навіть при лендлізі з США на декілька місяців між операціями робила паузи, місяці і навіть півроку проводила накопичення запасу снарядів.
Артпідготовка і руйнування ворожої оборони, пробивання розривів в траншеях першої лінії, завал входів у траншеї, ізоляція відрізків траншеї - надважливий етап. Після артпідготовки відбувається швидка розвідка результатів. Без визнання артпідготовки успішною штурмові війська будуть просто кинуті на досі стійку оборону і загинуть.
Окремий важливий фактор - час: прорив фронту не розтягується на тижні. Концентрацію військ, раптовий ривок "із глибини в глибину", прорив фронту і початок вводу 2-го ешелону у прорив необхідно провести за дні. Щойно ми починаємо артпідготовку, командування ворога одразу розуміє, де відбуватиметься наступ. Ворог знімає війська з інших пасивних ділянок і миттєво починає перекидати на ділянку прориву. В результаті і 200 стволів на 1 км фронту ви зібрали, і оперативної раптовості досягли, і десятки тисяч снарядів на голови першої лінії висипали, от тільки робили ви це 3 тижні. Все. Підійшли свіжі ворожі війська. Провал. Треба починати спочатку.
Або ж на практиці сталося і так: все розрахували, війська стягнули, досягли оперативної раптовості, кинули у бій перший ешелон і зробили це за два дні. Оборона ворога тріщить і напружена до максимуму. Але поки не прорвана. А 1-й ешелон ваших військ уже сточений. Тоді доводиться кидати на штурм оборони 2-й ешелон. А він призначався бути введений в уже прорвану оборону і йти у відкритий простір. Результат: на кігтях фронт прорвали, а свіжих військ розвинути успіх - нема. Генерали терміново шукають резерви, щоб тут же кинути їх у незахищений простір, а ворог в цей час встигає закрити ділянку прориву. Цю проблему червоні генерали вирішували тим, що у 2-го ешелону першими йшли танки, котрі допроривають оборону ворога і виходять на оперативний простір, а за ними вже кінно-, мото-піхота.
Окрема історія - розвідка.
Вона в ході війни ганялася за розвідознаками - як вскрити приготування ворога, щоб зрозуміти де підготуватися до відсічі. Саме тому в ті часи нещадно розстрілювали таких як одна наша дєятєль, що перед нашим наступом виклала фотки машин розмінування, та ще й написала, де саме вона при цьому знаходиться.
Резюмуючи все написане вище.
Наступ це маса нюансів. Саме тому це і називається: воєнне мистецтво.
Чомусь всі вважали, що наш контрнаступ апріорі мав бути успішним. Але без практики, навіть з комплектом військ навчитися проводити стратегічну наступальну операцію з проривом ворожої глибокоешелонованої оборони майже неможливо. А ЗСУ не мали не тільки необхідного озброєння, переваги в повітрі і комплекту військ, але й досвіду подібних операцій.
ЗСУ на цей час мають лише три приклади приблизного досвіду:
1. Наступальна операція ЗСУ з охоплення Донецької і Луганської областей в 2014 році. В цій операції, по-перше, перед ЗСУ задача прориву ешелонованої оборони ворога не стояла (бо її не існувало). ЗСУ одразу ж вирвалися на оперативний простір і замикали оточення в районі Довжанськ-Лутугине. Але скрізь, де ЗСУ зіштовхнулися із значним спротивом ворога (Шахтарськ, Іловайськ, Довжанськ-Лутугине), ЗСУ прорвати оборону не змогли. Результат: армія РФ виснажила наш наступальний потенціал і перейшла в контрнаступ.
2. Наступальна операція ЗСУ на Харківщині 2022 року. Ця операція хоч і була успішною і викликала запаморочення від успіхів, була насправді тактичного рівня, а не стратегічного. Додатково сильної оборони ворога ЗСУ проривати також не довелося.
3. Наступальна операція ЗСУ під Херсоном 2022 року. Ворог викинутий з правого берегу Дніпра це результат стратегічний. Але під Херсоном частково прорвати оборону ворога вдалося, але вирватися на оперативний простір ні. Ворога примусили відступити створивши для нього загрозу оточення.
Але досвіду виконання одразу обох задач (прориву оборони і виходу на оперативний простір) перед літнім контрнаступом Генштаб ЗСУ все ж не мав. Саме тому необхідно було консультуватися з генералами США, які єдині на планеті мали схожий досвід у війнах з Іраком.
Ось і відповідь журналістам The Washington Post чому Залужний не слухав генерала Каволі. З усією повагою до командувача армії США в Європі, але і він таких операцій теж не планував і не проводив. Свою кар'єру генерал Каволі зробив уже в Афганістані, де війна була партизанською.
Варто подякувати генералу Каволі за його зусилля по забезпеченню ЗСУ перед контрнаступом. В той самий час генерал Залужний в своєму штабі має генерала Мойсюка, який під час операції сил АТО в 2014 командував батальйоном 25-ї десантної бригади, був на вістрі військ, що замикали оточення навколо Донецька. Він уже вийшов в ключову точку наступу, вів бої з терористами в Шахтарську і якби генерал Хомчак з півдня тоді не пішов на Іловайськ, а пішов трохи східніше - від Амвросіївки через Благодатне і Велику Шишківку і з'єднався з Мойсюком в Шахтарську, то ЗСУ тоді б втримали оточення.
В будь-якому разі, Залужний має слухати порад тих, хто має необхідний досвід. Фактично на даний час українське командування єдине в світі, на чиї плечі звалилася задача такого масштабу.
Треба визнати: перші ж дні наступу виявили чисельні системні прорахунки в розвідці, в плануванні, в забезпеченні ресурсами і в проведенні цієї операції. Але гірше було б, якби ЗСУ в стилі рашистів компенсували прорахунки командування життями солдат.
В ході наступу генерал Залужний зрозумів ситуацію і вольовим рішенням на 4-у добу наступу стратегічну наступальну операцію скасував.
Це було правильним рішенням.
Починаючи з 4-ї доби наш контрнаступ із стратегічної наступальної операції перетворився на розвідку боєм.
В її ході Генштаб ЗСУ зібрав максимальні кондиції армії РФ в обороні.
Саме тому Україна і союзники мають підготувати стратегічну наступальну операцію тепер маючи всю зібрану інформацію про оборону армії РФ. ЗСУ мають отримати необхідну кількість артилерії, снарядів, крилатих і балістичних ракет, авіації і авіабомб, протирадіолокаційних ракет, дронів-камікадзе, засобів прориву мінних полів. А перед стратегічною наступальною операцією Україна має провести ще й стратегічну операцію із знищення ключових виробництв ворога - авіації, снарядів, порохів, ППО, РЕБ, БПЛА, системно підірвати здатність Росії до ведення війни. Лише після цього ЗСУ буде потрібний необхідний комплект військ, який прориватиме оборону ворога і здійснюватиме ривок на Керч і Новоазовськ.
Всі інші базікання, пошук винних і перекидання відповідальності в ЗМІ, атаки на військове керівництво ні до чого не приведуть.
Замість того, щоб "рятуючи тіло відрізати собі ногу", що знаходиться в пащі ворога, то краще відрізати не свою ногу, а голову ворогу.
